Від 3 по 8 січня 2022 року Оаза та міністранти з парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Бердичеві, разом із групою з дев’яти опікунів, мали змогу побувати у «зимовій казці» на Закарпатті.
Ми вирушили в понеділок, 3 січня. По дорозі обідали у сестер-францисканок Служебниць Хреста у Старому Скалаті, а Свята Меса була у храмі св. Ігнатія Лойоли вже в Коломиї.
Метою подорожі було гірське селище Ясіня. Спершу погода не тішила. Сніг, який тут сильно випав на Різдво, розтанув через відлигу. Проте виявилося, що по той бік Яблуницького перевалу його вдосталь, особливо на гірському курорті Буковелі. Зимові атракціони — сноутюбінг, божевілля на снігових «тарілках», підйом на оглядовий майданчик, ковзанка — стали участю моїх молодих вихованців та друзів у два перші дні.
Зимові дні переходять у довгі вечори. Вони були насичені. Перш за все, Свята Меса, яку ми відправляли в одній з кімнат нашого будинку. Атмосфера справжньої домашньої Церкви давала змогу виголосити проповідь у формі бесіди.
Одного дня, розмірковуючи над тим, як учні св. Йоана Хрестителя пішли слідом за Ісусом, ми замислювалися, якими є якості дитинства і дорослого віку, і які з цінностей та характеристик дитинства можна і потрібно прийняти в доросле життя, а які краще залишити. Найбільше моїм друзям було шкода облишити безтурботність і вибрати замість неї відповідальність. У середу, 5 січня, у відповідь на слово про наклеювання на мешканців Назарета ярликів, що пролунало в словах Натанаїла (Йн 1, 3-51), ми намагалися відчути, що переживає людина, на яку люди «прикріплюють» шкідливі, обмежувальні ярлики. За «жертву» нам послужила с. Каміла, терезіянка.
У четвер ми з радістю спостерігали, як рясно падає сніг, спочатку дуже мокрий. Вранці ми відвідали стару дерев’яну церкву початку ХІХ століття. Це було свято Богоявлення, тож взяли участь у Святій Месі разом із парафіяльною громадою Ясіні. Отець Сергій урахував нашу присутність на літургії, тому вона була переважно українською, і лише деякі частини — угорською мовою, якою користується місцева католицька громада латинського обряду.
Ранок останнього дня нашого перебування був ясним і дуже морозним. Ми вирушили на лижну базу зі схилом середньої складності. Ніхто з нашої молоді ніколи не катався на лижах! Проте всі сміливо надягали спорядження і за допомогою інструктора почали опановувати перші навички. Після двох годин репетицій на невеликому схилі більше половини групи вже були готові до спуску з гори, на яку потрібно було піднятися канаткою. Як приємно бачити на освітленому зимовим сонцем схилі сміливих підлітків, що насолоджуються красою природи та можливостями молодого тіла!
У цьому світі все минає швидко, особливо дні, наповнені новими враженнями. Субота, 8 січня — день зворотного шляху. Ми мали нагоду побувати в Кам’янці-Подільському та оглянути на монументальну фортецю.
Дякую всім, хто допоміг в організації поїздки, батькам, які не злякалися відпустити взимку своїх дітей у таку далеку подорож, прекрасним людям, які нас приймали і годували. Велика подяка опікунам, які зі мною взяли на себе відповідальність за молодіжну групу. Сподіваюся, що цей досвід, такий необхідний у часи панування віртуальних вражень, сприятиме розвитку добрих, християнських цінностей у цій групі молоді з парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Бердичеві.
фінансово.
Щиро дякуємо!
