Марія Болоньєзі — маловідома італійська містичка і стигматичка. Хоч вона мала численні страждання душі й тіла, однак залишилася до кінця вірною Ісусові.
У своєму щоденнику вона записала свідчення про розмову з сатаною.
«Я тут ні при чому» — повторювала, коли хтось дякував їй за добре серце. Допомога хворим і стражденним була для неї пріоритетом. «Марія Болоньєзі ніколи не здавалася», — підкреслив кардинал Анджело Амато під час беатифікаційної Святої Меси 2013 року.
Марія Болоньєзі
Марія Семіоло народилася 21 жовтня 1924 року в селі на півночі Італії як позашлюбна дитина. Батько, теж позашлюбне дитя, відмовився одружуватися з її матір’ю. На виховання Марії сильний вплив мала бабуся. То вона вчила онучку основних молитов, розповідала про Бога.
Коли дівчинці було 5 років, її матір вийшла заміж за Луїджі Болоньєзі. Відтоді Марія вже користувалася прізвищем вітчима. Фінансове становище сім’ї було не найліпшим. Траплялося, що їжі бракувало, і то по кілька днів.
Недоїдання вплинуло на фізичний і психічний стан дівчинки. Марія не була здатною перейти до другого класу, тож батьки вирішили перервати її навчання.
«Плакала від радості»
Однак дитина прагнула приступити до Першого Святого Причастя. Вона ходила на катехизи і духовно готувалася до цієї урочистої події.
За цей час її мама, Джузеппа, захворіла на менінгіт і вже була при смерті. Марія, не знаючи, що зробити, попросила поради у сестри-черниці. Та сказала малій, що тільки Господь Ісус може зцілити її маму, коли до Нього звернутися. У молитві Марія обіцяла Ісусові, що вона буде хорошою дівчинкою, якщо Господь зцілить її маму. Прохання малої Марії Бог вислухав.
У віці 8 років Марія Болоньєзі прийняла Перше Причастя. Вона згадувала цю подію так: «Я плакала від радості. Нарешті моє мале серце теж несе Ісуса Євхаристійного».
У Марії було тяжке дитинство. Вона опікувалася молодшими дітьми сім’ї і бачила, як вітчим б’є її матір. Але найгірше ще тільки мало статися.
Сатанинські спокуси і перше видіння Ісуса
Цілих десять років Марія жила в жахітті. Вона була одержима сатаною. Зла сила не впускала її до храму, її одяг щось невидиме розтягувало так, що близькі та друзі були шоковані.
Ані благословення від священників, ані свячена вода не допомагали. Дівчинку забрали до психіатричної клініки. Сім’я підозрювала, що дитина просто хвора. По дорозі до шпиталю її поблагословив місцевий єпископ.
Коли Марію привезли на місце, лікарі ствердили, що вона здорова. Переслідування з боку сатани ставалися щораз рідше. Марія знову ходила до храму, брала участь у Святих Месах, була на сповіді.
У 18 років вона вперше побачила Ісуса. Спаситель попросив її про допомогу в наверненні душ, молитву і покуту. Він сказав, що вона зазнає численних страждань. Запевнив, що вона навчиться читати, а її мама, яка безперервно проклинала, стане доброю жінкою.
Марія ревно молилася також і про навернення свого швагра (чоловіка сестри). Вона часто повторювала: «Ісусе, даю Тобі ціле моє серце». Про видіння з Христом вона розповіла духівникові, о. Бассіано Паято. Священник порадив їй писати щоденник.
Розмова з сатаною
Друге видіння сталося 8 травня 1942 року. Тоді Ісус сказав дівчині, що в регіоні Креспіно буде війна. Також Він обіцяв, що в майбутньому Марія відкриє приватну школу, носитиме чорний габіт і наслідуватиме життя св. Джемми Ґалґані.
Марія Болоньєзі почала пітніти кров’ю, а Ісус пояснив їй, що це її форма покути за навернення душ. Вона зазнавала численних страждань і переслідувань, сатана піддавав її спокусам, набирав різного вигляду, щоби підбити її до непослуху.
Остання спокуса була 15 травня 1949 року. «Я бачу, що вже нічого іншого не можу зробити. Мушу покинути тебе назавжди. Твоя любов до Нього (Ісуса) змушує мене тремтіти. Все було намарне! Я згоряю, не можу тебе торкнутися (…). Той, якого ти любиш, більше не дозволяє мені тебе спокушати. Нехай тебе поглине Той, який обіцяв тобі вічне життя».
Під кінець цього діалогу з сатаною Марія Болоньєзі почула голос Ісуса, який казав: «Сатано, це твоя остання спокуса. Ти більше не повернешся». Потім диявол зник у клубах диму.
Стигмати і зустрічі з душами в чистилищі
На тілі Марії з’явилися стигмати; також вона відчувала біль бичування. 25 січня 1954 року вона згадала у щоденнику про рану на правій руці, що сочилася кров’ю. Кожної п’ятниці їй об’являвся Ісус.
У 1957-1963 роках вона надалі сильно страждала, а попри це брала активну участь у справах милосердя, служила у лікарні, опікувалася хворими. Спаситель брав її до неба й до чистилища; вона могла бачити біль душ у чистилищі.
Марія підтримувала містичний зв’язок з Падре Піо: капуцин із П’єтрельчіни відвідував її навіть після своєї смерті.
Марія Болоньєзі померла 30 січня 1980 року від чергового інфаркту. 7 вересня 2013 року Папа Франциск зарахував її до числа блаженних Вселенської Церкви.
Переклад CREDO за: Анна Гембальська-Берекець, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
