Роздуми до Слова Божого на IV неділю Великого Посту (Laetare), рік В
Молодший син, який розтратив увесь батьківський маєток, хотів повернутися до свого батька на правах наймита:
Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе! Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів.
Однак батько не дав йому сказати останніх сів: Прийми мене як одного з твоїх наймитів. Лише відразу прийняв його як сина, повертаючи усі права сина: А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги. Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся, бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. Ця хвилина дуже важлива. Батько не хоче мати навколо себе наймитів, Він прагне мати синів. Чим відрізняється наймит від сина?
- Наймит виконує повеління господаря, щоб отримати заробітну плату — Син виконує повеління Батька, бо любить і шанує Його.
- Наймит з нетерпінням очікує закінчення робочого дня — Син працює з батьком, навіть тоді, коли наймити йдуть додому, бо любить Батька.
- Наймит уникає переступів, бо боїться кари — Син уникає переступів, бо любить Батька.
У світлі цього слова ставлю собі запитання, яка моя постава: наймита чи сина? Якщо я постійно поглядаю на годинник, коли завершиться Свята Меса, то я ще маю поставу наймита, який очікує закінчення робочого дня. Якщо я роблю усе з обов’язку і мало що з любові, то я ще наймит. Якщо я біжу до Сповіді, бо боюсь пекельної кари, то я ще наймит. Однак наш Небесний Отець прагне вчинити з нас синів, в Ісусі Христі, нашому Господу.
Ще одна деталь: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги. Це повеління батька означає повернення усіх прав і привілеїв сина, а отже права на спадок…