Джанна Беретта Молла — «свята матір сім’ї» і покровителька ненароджених

Римо-катол.: 28 квітня (довільний спомин)

На ІІ Ватиканському Соборі було сказано, що всі вірні, будь-якого стану, покликані до повноти християнського життя. Іншими словами — до святості. Святість же, джерелом якої є Святий Дух, для всіх єдина: хто би в якому стані перебував і яким родом діяльності займався. Отже, для осягнення святості не обов’язково ставати священиком або сестрою-черницею, назавжди залишати рідну країну, від’їжджаючи на місію до іншого континенту, або провадити життя пустельника. Підтвердженням цих висновків може служити приклад покровительки сьогоднішнього дня, св. Джанни Беретти Молла. Звичайної жінки, лікаря за фахом, згідно зі спогадами чоловіка — гарної, доброї, усміхненої, яка любила подорожувати, особливо в горах, добре їздила на лижах і кермувала автомобілем, обожнювала квіти й музику.

Приклад Джанни в цьому випадку тим більш доречний, що у тридцятирічному віці вона, прагнучи віддати себе безкорисному служінню ближнім, серйозно замислювалась над тим, щоб поїхати на місію до Бразилії. Місія або сімейне життя: такий вибір стояв перед нею. Вирішення цієї дилеми вона поклала на волю Провидіння. Воля Бога об’явилась їй у 1954 році після повернення з Лурда, куди Джанна Беретта їздила як лікар, супроводжуючи хворих паломників. Невдовзі після повернення в її житті з’явився інженер П’єтро Молла.

Сім’ю П’єтро і Джанни можна назвати щасливою. Втім, чому можна назвати? — щасливою вона й була. Джанна і далі працювала лікарем, її чоловік керував підприємством, на якому працювало близько трьох тисяч людей. Вирушаючи у закордонні відрядження, П’єтро, якщо це було можливо, знаючи захоплення своєї дружини подорожами, брав її з собою: разом вони побували у багатьох країнах Європи. Але найбільше земне щастя їм приносили діти: син П’єр Луїджі та доньки Марія і Лаура. Залишаючись турботливою дружиною і матір’ю, Джанна продовжувала роботу лікаря, керуючи місцевим відділенням медичного Центру матері і дитини в Понте Нуево, який входив до складу Національного інституту матері і дитини. Крім того, вона працювала як лікар-волонтер у дитячому садку та початковій школі. І, звісно, Джанна і П’єтро обоє жили глибокою вдячністю Небесному Отцеві за дар одне одного.

Наприкінці 1961 року, коли Джанна завагітніла вчетверте, лікарі виявили у неї велику фіброму — доброякісну пухлину матки. Були три варіанти лікування. Два з них вели до неодмінної загибелі зачатої дитини, третій — дозволяв зберегти дитину, але не гарантував збереження життя матері. Джанна вибрала третій. Весь час між операцією і пологами — як лікар вона розуміла, що пологи будуть вкрай важкими,— Джанна наполегливо молилась, щоб Господь дав їй народити здорову дитину, навіть за ціну її власного життя.

Але, усвідомлюючи, що на неї чекає, Джанна не почувалася приреченою. Про це, зокрема, говорить такий факт: коли за місяць до пологів П’єтро мав поїхати на кілька днів до Парижа, вона попросила привезти їй свіжий… журнал мод.

20 квітня 1962 року — це була Велика П’ятниця — Джанну знову госпіталізували для пологів. Найбезпечніше в її стані було народжувати природнім шляхом. Але таким чином народити вона не змогла. Наступного ранку, у Велику Суботу, лікарі змушені були зробити кесарів розтин. Народилася здорова дівчинка, яка назвали Джанна Емануела. Але вже за кілька годин стан Джанни різко погіршився. Попри зусилля лікарів, їй із кожним днем дедалі гіршало. Страждання посилювало сумне прощання з чоловіком, дітьми і рідними. Джанна зносила їх мужньо, в молитвах поєднуючи їх зі стражданнями Ісуса Христа. Вранці 28 квітня вона відійшла до дому Господа.

Було неправильним думати, що Джанна Беретта Молла прийшла до святості тільки й виключно завдяки цьому героїчному прояву любові, коли наразила себе заради порятунку іншого життя, яке тільки мало народитись. Її шлях до святості розпочався ще в батьківському домі. Першою школою святості для неї стали атмосфера спокою у випробуваннях (не забуватимемо, що молодість Джанни припала на роки ІІ Світової війни), взаємоповага і взаємна турбота, що панували в батьківській сім’ї. Саме у своїх батьків вона вчилася молитися від усього серця, любити бідних, старих, хворих, місіонерів, сумлінно працювати, бути вірною в малому та великому, жити Євангелієм у простоті. Вона стала відсвітом морального образу своїх батьків. У віці п’яти з половиною років Джанна вперше прийняла Святе Причастя і з цього дня, скільки перебувала в батьківському домі, щоранку, за будь-якої погоди, ходила зі своєю матір’ю до храму. У дванадцять років Джанна вступила до «Католицької Акції». Мало сказати, що вона з усією відповідальністю ставилась до усіх завдань, які їй доручали — вона цим жила. А гасло «Католицької Акції» —« Діяльність. Молитва. Жертва »— стало для неї програмою, яку вона виконувала кожен день свого життя: в родині, на роботі, молячись і надаючи волонтерську допомогу.

Вона не вважала це подвигом: просто не могла жити інакше. Адже недарма незадовго після її смерті П’єтро Молла сказав: «Я й не помічав, що живу зі святою». А ще через тринадцять років її дочка Лаура написала у шкільному творі: «Мені було тільки три роки і я, мабуть, не розуміла значення ні всіх тих свічок, що горіли, ні плачу, який я чула …Те, що закарбувалось у мені понад усе,— це образ справжньої матері, що усвідомлює свої обов’язки стосовно сім’ї. Роботу лікаря вона виконувала ретельно і з радістю, і найбільше любила лікувати дітей, особливо найбільш потребуючих. Найсильніше враження мого життя — це глибоке захоплення моєю матір’ю, яка віддала життя заради своєї дитини. Я справді пишаюся тим, що в мене така мужня мама, яка змогла насправді жити так, як бажав Бог».

Джанна Беретта Молла була зарахована до числа святих 16 квітня 2004 року. Папа св.Йоан Павло ІІ під час урочистої церемонії канонізації назвав її «святою матір’ю сім’ї».