Ми живемо у часи великих випробувань людських душ на міцність, особливо — душ віруючих людей.
Поточний історичний момент ставить перед нами запитання: чи справді ми віримо в істини нашої віри? Якщо конкретніше — чи віримо ми, що Ісус Христос воскрес із мертвих? І яка різниця, віримо ми у це чи ні?
Історичний факт — це смерть Ісуса з Назарету. Римляни стратили Його публічно, з великим розголосом, тому у Його смерті немає жодних сумнівів.
На третій день після Його смерті люди почали стверджувати, що бачили Його живим. Йшлося не про приватне твердження якоїсь однієї особи. Навпаки, цілі групи людей говорили, що бачили Ісуса, розмовляли з Ним, торкалися Його, і бачили, як Він споживає їжу.
Ніхто з них не мав жодної вигоди у тому, щоб вигадувати таку історію. Ба більше — групи послідовників Христа зазнавали великого тиску, коли від них вимагалося змінити свої свідчення.
Традиція говорить, що 11 з 12 апостолів Христових зазнали мученицької смерті. Деяких стратили надзвичайно болісно: святих Петра та Андрія розіп’яли, зі святого Варфоломія живцем здерли шкіру. Чи може розумна людина повірити, що всі вони вигадали історію про Воскресіння? Чи вам не здається, що хоча б хтось із них відмовився б від своїх слів через такий жорстокий примус?
Але жоден з них цього не зробив. Вони продовжували стверджувати, що бачили Ісуса живим на третій день після Його смерті та поховання. Це загальновідомі, широко задокументовані факти. Найлогічнішим висновком є те, що Ісус насправді воскрес із мертвих.
Якщо Воскресіння визнається як історичний факт, у нас уже не може бути сумнівів щодо ідентичності Христа. Він був тим, ким і говорив: Сином Божим. І якщо вірити, що Ісус — це Бог, то розумно також буде вірити і в основні твердження юдаїзму.
Ісус говорив, що він є сповненням усіх обітниць, даних єврейському народові. Отже книги Буття, Вихід, Левіт, Чисел, Второзаконня, історичні та пророчі книги Старого Завіту — це правда. Історична правда про Воскресіння доводить, що єврейська Біблія також є істинною.
Християни у наш час звикли переосмислювати віру, усуваючи будь-яке відчуття надприродного чи нематеріального. Наприклад, іноді люди стверджують, що це не Бог створив нас, а ми Його створили «на свій образ та подобу». Хіба розумно відкидати християнство у такий спосіб? Звичайно ми, люди, постійно створюємо собі різних кумирів. Звичайно, можна стверджувати,що греки та римляни вигадали собі богів на свій (не дуже привабливий) образ та подобу. Їхні боги — це просто недосконалі люди, наділені суперсилами.
Але хто міг вигадати Бога з рисами Ісуса? Ісус — не той бог, що вимагає людських жертв; Ісус жертвує Себе за нас. Ісус не прийшов на землю, щоб керувати нами; Він прийшов запросити нас до особливих стосунків зі Святою Трійцею, повних любові. Яка інша релігія, філософія чи світогляд коли-небудь висловлювали ідею, більш-менш схожу на Трійцю — ідею про те, що найбільшою силою у світі є союз люблячих осіб?
Християнство — це не черговий міф, вигаданий первісними людьми для пояснення природних явищ, які ми тепер можемо пояснити за допомогою науки. Якщо подумати, то ні християнське, ні єврейське Святе Письмо взагалі не цікавиться такими речами. Євреї не вигадали ні бога, який відповідав би за сонце, ні богиню, яка відповідала б за місяць. Вони не уявляли собі Тора, що видає гучні звуки, або Зевса, що кидається блискавками.
Єврейська космологія виокремлюється серед інших історій про творіння, обходячи їх усі своєю силою та сміливістю вимог. Ягве створив цілий космос з нічого як акт любові. Ягве керує всім сущим. Історія про життя, смерть та воскресіння Ісуса підтверджує єврейську космологію та рішуче скасовує всі давні міфи.
Ісуса також не можна знизити до якогось юнґіанського архетипу, універсального архаїчного образу чи символу. Ісуса не можна звести до туманного виразу, до чиєїсь колективної фантазії або бажання. Ісус з Назарету був справжньою живою людиною, у чому не може бути ніяких розумних сумнівів. Його стратили і поховали. На третій день свідки твердили, що бачили Його живим. Жодного з цих свідків не вдалося переконати зректися своїх слів попри агресивні зусилля, спрямовані на це.
Тут знову постає початкове запитання: чи вірите ви у те, що Ісус воскрес із мертвих? Простого прийняття віри, якої нас навчали у дитинстві, недостатньо. Інтерпретація нашої віри через сучасний науковий раціоналізм — це погана ідея, так само, як і зведення істин християнської віри до статусу античних міфів.
Ми не можемо співпрацювати з цими принципами. Ісус — це Син Бога живого. Не потрібно танцювати вихилясом навколо цієї центральної проблеми, щоб почуватися комфортніше у дехристиянізованому суспільстві. Ми повинні бути готовими стверджувати істину, не вагаючись і не компрометуючи історичної правди про Воскресіння. Це відкриває двері для серйозного сприйняття інших нематеріальних надприродних вимог християнства.
Переклад CREDO за: National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
