У березні 1937 року Папа Пій ХІ опублікував енцикліку Divini Redemptoris проти комуністичного вчення — «більшовицького і безбожного комунізму, мета якого — зруйнувати громадський порядок і підірвати самі основи християнської цивілізації».
Це відбулося у час, коли Україна, що вже постраждала від Голодомору 1933 року, потерпала від страшних сталінських репресій під керівництвом НКВС. Сьогодні його нащадок, російське ФСБ, поширює старі і нові людожерські ідеї, вже під виглядом нової ідеології. Як і тоді, так і тепер Москва не приховує свого прагнення влаштувати геноцид українського народу.
Автори блогу Rorate caeli, присвяченого Традиції Католицької Церкви, звертають особливу увагу на антикомуністичне вчення Папи Пія ХІ, вказуючи на те, що його застереження залишаються актуальними і сьогодні, у час російсько-української війни.
У березні ми святкували 85-ту річницю виходу трьох енциклік Папи Пія ХІ: Mit brennender Sorge (14 березня), Divini Redemptoris (19 березня) і Nos es muy conocida (28 березня). Ці три енцикліки у різний спосіб розглядають одне й те саме питання: як Церква та католики повинні ставитися до тоталітарних режимів, якими керують націонал-соціалістичні язичники, комуністи-атеїсти і безбожні мексиканські революціонери?
Найбільш знакова з них — енцикліка Divini Redemptoris, оскільки вона стосується універсальної проблеми, що існує і в наші дні: комунізму. Місяці, що передували публікації енцикліки у свято святого Йосифа, викликали велике занепокоєння у понтифіка, оскільки політична напруженість в усьому світі набула загрозливих масштабів у всьому світі — зокрема, ситуація в Іспанії [кривава громадянська війна між лівим республіканським урядом та правими силами спротиву], у якій Папа вбачав великий вплив Кремля:
«Найзапекліші вороги Церкви, що з Москви керують боротьбою проти християнської цивілізації, своїми невпинними нападами словом і ділом свідчать, що папство і донині продовжує вірно захищати святиню християнської релігії, і що вона привертала увагу громадськості до небезпек комунізму частіше й ефективніше, ніж будь-яка інша державна влада на землі».
Пій ХІ більше, ніж будь-який інший лідер свого часу, знав про насильство марксистів в Іспанії, використовуючи це як попередження всім цивілізованим націям за два роки до того, як війна і переслідування закінчилися:
«Навіть там, де лихо комунізму ще не встигло повною мірою проявити свої логічні наслідки, як про це свідчить Наша улюблена Іспанія, воно, на жаль, знайшло компенсацію у запеклішому насильстві. Була розграбована не тільки та чи інша церква чи поодинокий монастир, але кожна церква і кожен монастир були зруйновані, наскільки це було можливо. Усі залишки християнської релігії були знищені, хоча й були тісно пов’язані з найрідкіснішими пам’ятками мистецтва та науки. Лютість комунізму не обмежилася різаниною єпископів, тисяч священників і монахів обох статей; більшістю його жертв були миряни всіх станів. Навіть нині їх масово вбивають майже щодня за те, що вони добрі християни, або принаймні виступають проти атеїстичного комунізму. І це страшне знищення було здійснене з ненавистю і диким варварством, в яке у наш час неможливо було би повірити. Жодна розумна людина, ані державний діяч, що усвідомлює свою відповідальність, не можуть не здригнутися від думки про те, що відбувається сьогодні в Іспанії, і що, можливо, завтра повториться в інших цивілізованих країнах».
Пій XI ніби застерігає нас із минулого і сьогодні: «Католики, ніколи не забувайте, що таке комунізм, що його надихає, що комуністи робили, роблять і завжди будуть робити з християнами, маючи таку можливість! Вірні католики, ніколи не забувайте 1936 рік! Завжди прощайте,але ніколи не забувайте, що зробили з вами соціалісти та комуністи!»
Енцикліка Divini Redemptoris була не вправою з риторичної майстерності, а справжньою відповіддю на реальну проблему: жорстоке переслідування католиків з боку комуністів. Папа Пій ХІ ще кілька років тому у своїй енцикліці Quadragezimo Anno дав зрозуміти, що «ніхто не може бути водночас хорошим католиком і справжнім соціалістом». Тепер він пояснював Вселенській Церкві і всьому людству, чому потрібно боротися з комунізмом, як комуністи проникають у Святу Матір Церкву, і наскільки всі повинні бути готові стримати його просування.
Пій XI попереджає Церкву та світ про небезпеку комуністичного обману та інфільтрації:
«[Комунізм] змінив свою тактику і прагне заманити натовп за допомогою різноманітних хитрощів, приховуючи свої справжні задуми за ідеями, які самі по собі є хорошими та привабливими. Таким чином, усвідомлюючи загальне прагнення до миру, лідери комунізму прикидаються найзавзятішими пропагандистами руху за світову дружбу. Але в той самий час вони розпалюють класову війну, яка провокує кровопролиття і, розуміючи, що їхня система не дає внутрішньої гарантії миру, вони вдаються до необмеженого озброєння. Під різними назвами, які не натякають на комунізм, вони засновують організації та періодичні видання з єдиною метою — розносити свої ідеї у місця, недоступні іншим чином. Вони віроломно намагаються проникнути навіть у начебто католицькі та релігійні організації. Знову ж таки, не відступаючи ні на дюйм від своїх підривних принципів, вони запрошують католиків до співпраці з ними у сфері так званих гуманітаризму і благодійності; а іноді навіть висловлюють пропозиції, які перебувають у повній гармонії з християнським духом і доктриною Церкви. В інших місцях вони доводять своє лицемірство настільки далеко, що заохочують віру в те, що комунізм у країнах, де віра і культура міцніше вкорінені, набуде іншої, набагато м’якшої форми — не буде заважати сповідувати релігію і буде поважати свободу совісті. Деякі навіть посилаються на певні зміни, нещодавно внесені в радянське законодавство, як на доказ того, що комунізм ось-ось відмовиться від своєї програми війни проти Бога. Стежте, преподобні брати, щоб вірні не давали себе обдурити!»
Папа Пій XI пояснює, що католики не можуть прийняти комуністичний обман, тому що комунізм має лише одну природу: він за своєю суттю неправильний, збочений і злий: «Оскільки комунізм за своєю суттю є збоченим, ніхто, чия мета полягає в тому, щоб врятувати християнську цивілізацію та культуру від знищення, не може співпрацювати з ним у будь-якій справі. Ті, хто дозволяє себе обдурити, допомагаючи тріумфу комунізму у своїй власній країні, стане першою жертвою своєї помилки. І чим більшою буде давність і велич християнської цивілізації в регіонах, куди успішно проникає комунізм, тим нищівнішою буде ненависть безбожних».
Нехай святий Йосиф, під заступництво якого Пій XI віддав «похід Церкви проти світового комунізму», захистить нас від небезпек комунізму, такого великого сьогодні в його найпідступніших формах, як ніколи: «У той час як обіцянки лжепророків цієї землі тануть у крові та сльозах, велике апокаліптичне пророцтво Відкупителя сяє в небесному блиску: “От, нове творю все” (Одкр 20, 5)».
фінансово.
Щиро дякуємо!
