У Великий тиждень, зазвичай — у Великий Четвер, по кафедральних соборах римо-католицьких дієцезій відбувається Меса освячення мира. На ній освячуються єлеї, що вживаються під час звершення деяких таїнств.
Як анонсувалось раніше, цьогоріч Меса мира в кам’янець-подільському кафедральному соборі свв. Петра і Павла відбулась у Великий Вівторок, 12 квітня 2022 р., а наступного дня, у Велику Середу — в санктуарії Божого Милосердя в Вінниці.
«Кожний священник, — сказав для CREDO ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський, — це помазаник Божий. У Старому Завіті ми читаємо, що єлеєм помазували царів, священників, пророків. Ми, священники Нового Завіту, також вживаємо єлей. Хризмо під час Хрещення, Миропомазання, священницьких рукоположень, а також для освячення вівтарів і храмів. Єлей катехуменів — в обряді хрещення. Єлей хворих — для єлеопомазання хворих. У день, коли освячується єлей, ми також згадуємо встановлення двох таїнств: священства і Євхаристії. Ці таїнства встановив сам Господь Ісус Христос, і завдяки цим таїнствам Церква існує вже дві тисячі років. Жодна ідеологія дві тисячі років не існувала, а Церква Христова існує. Це тому, що “ідеологія” Ісуса Христа — це любов, а Церква виконує свою місію — нести цю любов усьому світу. До виконання цієї місії — і ні до чого іншого — покликаний кожний священник: нести людям Христову любов своїми словами і вчинками».
Як у Кам’янці-Подільському, так і у Вінниці богослужіння очолював єпископ-ординарій. На обох Месах проповідь проголосив єпископ-помічник Кам’янець-подільської дієцезії Радослав Змітрович.
На початку Служби Божої владика Леон висловив подяку за дар священства і Євхаристії, за дієцезію і семінарію, і заохотив особливим чином молитися за мир в Україні:
«Бачимо, Росія, ворог, прийшов на нашу землю неждано-негадано. Скільки людей нині віддають своє життя, захищаючи свою країну. Молімося за них. Вони кажуть: “Дякуємо вам, за те, що даєте нам гуманітарну допомогу, але нам найбільше допомагає ваша молитва”. Вони вдячні нам за молитву, вони кажуть, що молитва їх надихає, дає їм енергію, силу. І це велика правда. Тому прошу і благаю: пам’ятайте про них у своїх молитвах. Наближається Пасха, коли ми святкуватимемо перемогу над злом, над смертю. І напевно ця перемога прийде і в Україну. Але все залежатиме від нас…»
Проголошуючи проповідь, єпископ Радослав Змітрович сказав:
— В сьогоднішньому Євангелії Ісус Христос говорить: «Сьогодні виповнилось це писання у вухах ваших» [ …]. Ісус каже, що саме у Його присутності, у контакті з Ним є здійснення всіх прагнень, всіх мрій, всіх обітниць, які Бог давав для людства. Це відповідь Бога на всі страждання, всі конфлікти, молитви, жертви, всі прохання, з якими людина в усіх релігіях і всіх культурах зверталася до Бога, котрого собі уявляла. Це правда, яку ми вчимося переживати усе наше життя, торкаючись тайни нашого покликання через Таїнство Хрещення і таїнство Священства. Втілення Сина Божого — це відповідь на всі страждання людства, на всі людські мрії. І це втілення виповнилося в нас через Таїнство Хрещення і Таїнство Священства. Ми несемо це втілення Сина Божого людям».
Його Преосвященство переповів розказану колись папою Бенедиктом ХVІ притчу про царя. Той хотів дізнатись якомога більше про Бога, про те, як Бог діє, але ні від мудреців, ні від священників не отримав відповіді, яка б його задовольнила. Тоді він звернувся до пастуха, а той запропонував йому помінятися одягом. Коли ж цар після недовгих вагань погодився і вони помінялись одягом, пастух сказав: «Так робить Бог».
«Бог, — продовжив владика Радослав, — знімає одяг, величі, всемогутності, і вдягає наш одяг, щоби дати нам те, що належить Йому. Невипадково святий Павло, говорячи про Хрещення, вживає вислів: “Вдягнутися в Ісуса Христа”. Павло каже: “Живу вже не я, а Христос у мені”. Такий обмін: Павло віддає те, що його, а приймає те, що Христове, щоб Ісус міг жити в ньому. Така глибока, екзистенційна, можна сказати — онтологічна зміна всередині людині: з’являється те, чого раніше не було. І також наша священницька консекрація є чимось подібним. Одяг, який ми носимо, є знаком того, що ми не представляємо самих себе, а представляємо Бога…»
Далі Його Преосвященство розкрив символізм окремих деталей літургійного вбрання пресвітера та духовний зміст молитов, які промовлялись тоді, коли їх вдягали, і нагадав, яким чином це підкреслює місію пресвітера.
У проповіді в Вінниці єпископ Радослав сказав, звертаючись до зібраних у храмі священників, сказав:
— Один із вас був капеланом і розповідав мені про страхіття війни. Він казав: «Найстрашніше на війні, це коли війна вкраде тебе. І тоді ти належиш війні». Це відбувається тоді, коли перестаєш любити. Хто може відновити людину, яка зазнає несправедливості, кривди, насильства? Є тільки одна любов, яку Бог нам доручив: допомогти людині зустріти Бога, зустріти любов. Це наша місія, наше завдання.
Наприкінці Служби Божої єпископам Леону і Радославу подяку за спільно пережиту Месу, за пастирське слово, за належний приклад і підтримку висловили священники: у Кам’янці-Подільському — о. Микола Лучинський, у Вінниці — о. Сергій Якубовський МІС. Сестри зі згромаджень від Ангелів та бенедиктинок-місіонерок подарували єпископам квіти. У Кам’янці-Подільському це були квіти білого та блакитно-жовтого кольору, що символізують чистоту служіння та землю, на якій це служіння звершується.
Відповідаючи о. Сергію, єпископ Леон подякував зібраним священникам за їхнє служіння, їхнє покликання та служіння людям в тих парафіях, куди Бог їх поставив.
— Нехай Слово, яким ви годуватимете вірних, падає з ваших сердець в їхні серця. І нехай після кожної Євхаристії ваше серце променіє, щоб люди, дивлячись на вас могли сказати: «Я бачив Бога в образі людини», — таке побажання священникам висловив пастир Кам’янець-подільської дієцезії.
Інше побажання, висловлене ним, — щоб храми були постійно відкриті, оскільки нині в містах багато біженців і вони часто хочуть зайти до храму, а натикаються на замкнені двері.
— Сьогодні, як ніколи, — продовжив владика, — Ісус Христос повинен бути присутній не тільки, в дарохранительниці, не тільки в душі, а й у парафіях. Щоб люди могли зайти і помолитись, щоб ми, переживши Пасхальне Тридення, вийшли з наших храмів відновленими, щоб ця перемога відбулася в нашому серці, в нашій душі, в наших парафіях, в нашій дієцезії і в нашій країні. Країна чекає цього. Я думаю, ви усвідомлюєте, яка велика трагедія прийшла в нашу країну. Країна йде своєю Хресною Дорогою, вона стікає сьогодні кров’ю. І можна сказати: сьогодні в нашій країні є відбиток стоянь Хресної Дороги. І коронування терном, і бичування — які тільки знущання не чиняться над людьми! Коли до нас приїжджають волонтери, які возять гуманітарну допомогу на схід — кілька днів тому відправляли у Волноваху, у Маріуполь, — то під час розмови з ними по шкірі бігають мурашки. Ми спимо на ліжку, маємо воду, світло, а в них літають кулі над головою, і це — щоденно. У нас не повинно забракнути молитви за них. Чим ми можемо їм допомогти? — Молитвою.
Коли Його Преосвященство промовляв ці слова, відчувалось, що він ледве стримує сльози. Владика також заохотив молитись за навернення Росії та особисто Путіна, якого називає не інакше, як «бандитом» і якому дає таку характеристику: «Якщо хтось не бачив диявола — нехай подивиться на цю людину». Нагадуючи про Акт присвячення Росії та України Непорочному Серцю Діви Марії, єпископ-ординарій наголосив на важливості того, щоб Акт не залишився Актом: владика заохотив до практикування п’яти перших субот місяця. «Коли з кожного храму, з кожного дому, з кожного серця буде лунати молитва — диявол не прийде сюди. Він обійде стороною. Він побоїться. Він вийде з нашої країни», — сказав владика.
Після Святої Меси зібрані в храмі молилися перед виставленими Пресвятими Дарами Коронку до Божого Милосердя, а потім — Літанію до Пресвятої Крові Ісуса: за дієцезію, за державу, за президента й інших керівників, за навернення Росії, за наших воїнів, щоб Бог дав їм силу і міць духа, щоб побороти загарбників і вигнати їх із країни, щоби світ побачив, що перемагає не зброя, а молитва, віра і любов.
фінансово.
Щиро дякуємо!
