Україна

«Праця волонтерів — цвяхи в труну ворога». Як працює «Волонтерка на Конторській»

16 Травня 2022, 10:51 1080 Ірина Єрмак

«На Волонтерці кипить робота». Це цитата з запису Ольги Кузнецової, вірянки з Дубна на Рівненщині, парафіяльної активістки і співорганізаторки волонтерського руху в цьому місті.

Окрім нашої армії, яка воює насправді героїчно, просто на очах світу стаючи новою живою легендою, в Україні є її «запліччя» — волонтери. Ті, які не ставали в позу з запитаннями «а чому наші воїни голі-босі-голодні і де державне забезпечення, про яке так пишно говорить влада?» А просто встали і пішли збирати для солдатів речі, їжу, медикаменти… прилади, автомобілі і взагалі все, що потрібне сучасній армії. Тому що в Україні воює не лише армія, в ній повстав проти агресора Народ. І — так, я всерйоз вважаю, що хто не повстав і чекає на рускій мір або скігліт у куточку, той ще не Народ.

 


Співпраця Волонтерки з Дубенським товариством «Доброчин» та БО «Дотик» із Тернопільщини, парафією св. Йоана Непомука, друзями з Польщі та Португалії. Передача у Львівський шпиталь та Дубенський ресурсний інклюзивний центр, міську лікарню, станцію швидкої допомоги. Інвалідні візки, засоби реабілітації, тренажери, розвиткові ігри, засоби гігієни, спортивний одяг, капці вже там, де вони необхідні.

 

Про будні Волонтерки в Дубні, а також — про те, що таке Волонтерка взагалі, для CREDO розповідає Ольга Кузнецова.

— Якщо взяти всіх разом, весь колектив, то ми ще з 2015 року відправляємо на фронт усе, що там потрібно. Починалося все з елементарного, з одягу, бо у 2014 році армія була неготова. Тому ми згуртувалися і шукали за кордоном та везли сюди амуніцію. Починаючи від шкарпеток і закінчуючи тактичними окулярами, шоломами і всім рештою.

Протягом усієї війни на Сході наші волонтери і шукали оснащення для армії, і готували харчі, й ремонтували автомобілі, купували запчастини. Волонтерство здійснювалося за кошти як місцевих парафіян, і невіруючих громадян, так і завдяки допомозі з-за кордону.

 


Волонтерська допомога виглядає також і ось так. Малюнок Данилка Дмитрієва для воїнів ЗСУ. Фото з ФБ  Ольга Кузнецова

 

З першого ж дня війни ми також плетемо маскувальні сітки. Загалом ми їх плетемо вже понад два роки, але тепер — на замовлення хлопців, особливо інтенсивно. Ми працюємо виключно на ЗСУ, бо тероборона гарно фінансована з місцевого бюджету. А нагальні потреби армії знову лягли на плечі волонтерів. Починаючи з тих-таки шкарпеток, консервів, і закінчуючи, наприклад, тим, що ми придбали автівку. Купуємо тепловізори, біноклі. З запчастин найбільше потрібні колеса.

Також ми організували поїздки за кордон. Допомагаємо з пальним, а з-за кордону веземо фактично «все», і засоби гігієни, і харчі тривалого збереження.

У цій праці нам дуже сильно допомагають місцеві мешканці, дубенчани, територіальні громади: збирають потрібне і допомагають також матеріально. Цікавим моментом є те, що коли закінчуються кошти волонтерів і наші дубенчани «видихаються», ми заробляємо продажем квітів. Шукаємо або хто де може подарувати їх нам на благодійний продаж, або замовляємо на гуртовні, а потім із відповідною націнкою продаємо. Просто стоїмо на базарах і реалізовуємо ці квіти, а кошти ідуть на Схід. За вже зібрані кошти ми придбали тактичні навушники та акумулятор до військової автівки.

 

 

Дуже багато потреб, зокрема медичних. Ми складаємо аптечки за зразком НАТО, шукаємо бандажі, турнікети. Все це достатньо вартісне, тому ми потребуємо добрих коштів і допомоги з-за кордону. Дякувати Богу, що є можливість, що є люди, які погоджуються їх нам доставляти. Ми шукаємо ці потрібні речі у Франції і Португалії, в Іспанії, Польщі, Латвії та Литві, в Італії… 

Не перестаємо купувати, пекти, шити, продавати квіти, рити, шукати, просити, плести, перераховувати, збирати, відсилати, по краплині наповнювати баки, везти, нести, аби бодай як допомогти та підтримати військових. Бо якщо ні, то… ось що буде. Війна ще далеко не «фсьо»…

 


Фото з Чернігівщини

 

Своїх «каналів доставки» у нас немає. Ми шукаємо волонтерів і вантажимо їм або шукаємо пальне для тих, хто погоджується везти. Наші волонтери свого транспорту не мають, просто шукаємо людей, які погоджуються їхати по Україні. Заявки на армійські потреби ми отримуємо з різних підрозділів, у нас немає такого, як опіка над конкретною частиною чи батальйоном. Серед тих, кому допомагає Волонтерка, — 10 танкова бригада, 14, 53, 54, 128. Посильну допомогу надаємо 130-му розвідбату — перша, друга, третя рота, рота резервістів, які зараз на Західній Україні. Якщо подивитися по прапору, який хлопці підписують на пам’ятку, то це понад 60 найменувань різних підрозділів.

Волонтерка діє на базі приміщення колишнього ЖЕКу. Дубенчани зібралися і попросили в міста про таку можливість. Ми прибрали його територію, розчистили, і там працюємо.

 

Катерина Федосова з донечкою напекли і оформили в патріотичному стилі медово-імбирні пряники на збір коштів для ЗСУ

 

Є у нас також і своя армія. Вона називається «Пиріжкова». Це ті, хто з першого дня війни ліплять вареники, печуть пироги, смажать чебуреки, готують усілякі ласощі. Скажімо, в дні Великодніх свят ми переказали понад 6 тисяч пасок у постраждалі міста Київщини, Чернігівщини, Харківщини, Херсонщини. Днями наша машина поїхала до Харкова. Одним словом, наша Пиріжкова армія готує, ми додаємо решту, і такі вантажі роз’їжджаються з Дубна по різних куточках України, там, де є постраждалі, і також для ЗСУ.

Ми провідуємо людей у лікарнях: це Клеванський шпиталь, Львівський, Харківський. Ця частина роботи від початку називається «Сестра милосердя — допомога АТО». І розпочалась вона, як можна зрозуміти, задовго до 24 лютого.

Серед організаторів Волонтерки є Інна Яцина. Її син був поранений у 2018 році, лежав у Львівському й Харківському госпіталях, потім проходив реабілітацію в Клевані. Її в цих лікарнях знають, її телефони й адреса є в доступі, тож немало списків із потребами приходить через неї, через Фейсбук та мейлами. Потреби різні, від спортивних костюмів та овочів до інвалідних візків.

Ми добре співпрацюємо з римо-католицькою парафією св. Йоана Непомука. Наприклад, Леонід Дудко поїхав із вантажем до Запоріжжя, де тисячі людей опинилися без засобів до існування. Звідти приїжджають до нас, ми складаємо вантаж відповідно до списку потреб і відправляємо. А коли Волонтерці  щось потрібно — я роблю запит і парафія нам допомагає. Зокрема, дитячими памперсами і харчуванням. Отець Ґжеґож Оважани постійно приїжджає з допомогою.

 

Українські діти, чиї очі бачили страхіття війни, отримали подарунки та малюнки від дітей Португалії

 

— Так, коли ми маємо потрібне, то ділимося, — каже настоятель дубенської парафії св. Йоана Непомука. — У нашому храмі щодня після Святої Меси протягом години чи хоч би пів години ми видаємо гуманітарну допомогу. Але ж не всі потребуючі йдуть саме до римо-католицького храму. Та й не все ми можемо роздати. Наприклад, коли привезли два чи три буси спальних мішків, одяг — то цей вантаж був одразу привезений на Волонтерку, а вони вже переправили на схід України. Так само було, коли хтось пожертвував ліки, а також коли привезли грошей із Польщі. Наприклад, учитель польської мови переказав нам злоті на рахунок, а ми обміняли їх на гривні й купували за ці гроші потрібні медикаменти. Бо, справді, простіше з Польщі привезти гроші, аніж ліки через кордон, якщо є те, що можна купити на місці. Так робили різні мої знайомі, багато людей: ми обмінювали валюту в Україні, купували ліки й відвозили на склад Волонтерки. Там є медсестра, вона одразу сортує, приймаючи.

Допомагали також «пиріжковій армії» о. Андрія Коваля з греко-католицької парафії Вознесіння Господнього. Щоб вони ті вареники ліпили, ми їм борошно привозили, олію, цукор, потрібну їжу.

 

На фото о. Ґжеґож Оважани, настоятель парафії св. Йоана Непомука у Дубні, та о. Вальдемар Вента, настоятель парафії Христа Царя Всесвіту в Свєцах, Польща. Отець Вальдемар купив (ще один) бус для потреб ЗСУ, а о. Ґжеґож пригнав його з Польщі.

 

Волонтерка закуповує тепловізори — і розвозить дитячі іграшки. Католики різних обрядів, і некатолики, і нецерковні люди — об’єднуються, щоб рятувати свою Україну.

Немає нагород, дорожчих за слова наших котиків: «Праця волонтерів — це цвяхи в труни ворогів», — відзначає на своєму ФБ Ольга Кузнецова.

Фото: Ольга Кузнецова, Парафія Св. Йоана Непомука

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com zlib project Immediate Unity