У Церкві є звичай обдаровувати Пресвяту Діву Марію титулами: Заступниці, Помічниці, Посередниці — з огляду на Її невпинну материнську допомогу.
Також у документах Ватиканського Собору є мова про Марію як про ту, що бере участь у спасительній ікономії «своїм різноманітним заступництвом далі здобуває нам дари вічного спасіння» (Lumen gentium, 62).
У нашій домініканській традиції є багато свідчень опіки Пресвятої Богородиці. Таким важливим свідченням є слова блаженного Гумберта Романського, який на капітулі в Будапешті 31 травня 1254 року був обраний на Генерального настоятеля всього Ордену Проповідників. Він відійшов від цього служіння 30 травня 1263 року на капітулі в Лондоні й повернувся до монастиря у Валенсі, де перебував аж ло смерті. Ось як писав наш блаженний: «Пресвята Діва сильно підтримувала Орден у час його постання; сподіваємося, що приведе його також до доброго кінця». Можна сказати, це коротко й по суті — ба навіть більше: це велика довіра і визнання для Пресвятої Діви, яку від самого початку домініканці визнають своєю Опікункою. Ми невпинно цю опіку відчуваємо і радимо всім братам і сестрам, щоб, підтримані цією материнською опікою, ще сильніше припали до Спасителя і щоб ми могли виконувати у світі високу місію спасіння (пор. LG, 62). Це не просто гучні слова, але програма життя братів і сестер, які живуть домініканською харизмою.
А інша наша блаженна, Цецилія Цезаріні, так згадувала про святого Отця Домініка:
«Одного разу блаженний Отець Домінік, аж до півночі перебуваючи у храмі на молитві, пройшов у дорміторій і став молитися при його дверях.
Коли він так перебував на молитві, поглянув в інший кінець дорміторію і побачив, що наближаються три надзвичайно красиві жінки. Шановна пані посередині виглядала на найкрасивішу і найдостойнішу з усіх. Одна з товаришок несла красиву посудину, вельми осяйну, а друга — кропило, яке подала пані, що йшла посередині. Та пані окроплювала ним братів і чинила над ними знак хреста. Потім вона озвалася до блаженного Домініка: “Я — та, до якої ви взиваєте щовечора. А коли промовляєте Eia ergo advocata nostra, я падаю ниць перед моїм Сином і прошу Його, щоби зберіг цей Орден”.
Потім усіх братів навколо вона благословила знаком хреста, покропила і зникла. Блаженний Домінік повернувся на попереднє місце, щоб далі молитися. І ось раптом він опинився піднесеним у дусі до Бога й побачив Господа і Пресвяту Діву, що сиділа по Його правиці. Блаженному Домінікові здалося, що Пані була одягнена у плащ сапфірового кольору.
Коли блаженний Домінік роззирався довкола, він побачив, що перед Богом стоять монахи численних орденів, але зі свого не побачив нікого. Почав він гірко плакати і, стоячи збоку, не смів наблизитися до Господа і Його Матері. Тоді наша Пані підкликала його жестом, щоби підійшов до неї. Однак він не мав відваги до Неї наблизитися, доки його не покликав також Господь.
Підійшов тоді блаженний Домінік і впав ниць перед Ними з гірким плачем. Господь сказав йому встати. А коли Домінік підвівся, Господь його запитав: «Чому ти так гірко плачеш?» Той відповів: «Плачу, бо бачу тут монахів з усіх орденів, а зі свого не бачу нікого». Запитав його Господь: «Хочеш побачити свій Орден?» Відповів Йому з тремтінням: «Так, Господи». Тоді Пресвята Діва розкрила плащ, у який була одягнена, і розкинула його перед блаженним Домініком. Плащ той був такий великий, аж видавалося, ніби він укриває всю небесну вітчизну. Під ним побачив Домінік величезну многоту братів.
Тоді він упав ниць і дякував Богові та Його Матері, Пресвятій Марії, після чого видіння зникло. Одразу ж він прийшов до тями і став дзвонити на Утреню. Після неї скликав усіх братів до капітулярію і виголосив у ньому довгу в прекрасну проповідь, заохочуючи їх любити і шанувати Пресвяту Діву Марію. Розповів їм, серед іншого, своє видіння».
Сам блаженний Домінік розповів про це видіння сестрі Цецилії та іншим сестрам монастиря св. Сикста так, ніби йшлося про когось іншого; але брати, які були з ним і чули про це від нього самого, дали сестрам зрозуміти, що йдеться про нього самого.
Варто звернути увагу, що до останньої реформи літургійного календаря наш Орден відзначав спомин своєї Покровительки в день 22 грудня — у річницю затвердження Ордену Проповідників, яке 1216 року здійснив папа Гонорій ІІІ. Нині, з огляду на літургійну першість останніх днів Адвенту, які не поступаються жодним споминам, радиться спомин Пресвятої Діви Марії Покровительки Ордену Проповідників відзначати у травні — місяці, що присвячений Її особливому вшануванню. Для нас це 9 травня.
Вираженням дитячої довіри братів і сестер нашої Домініканської родини є гимн Утрені, в який варто не просто вчитуватися, але зробити його піснею своєї щоденності, яка наближає нам остаточну мету нашого життя.
О Діво, яка з любов’ю
Слухаєш нашу молитву,
Просимо Тебе смиренно:
Прийди і з нами залишся.
Коли нас гріх прибиває
Своїм безжалісним гнітом,
Розбий ті тяжкі кайдани,
Що нам сумління скували.
Прийди, коли земна марність
Виглядом щастя нас манить,
Щоб дух не збочив зі стежки,
Яка провадить до неба.
Від злого Ти вбережи нас,
Слабких паломників світу;
Життя нам миром наповни,
Перш ніж вічність засяє.
В годину смерті, о Діво,
Вділи своєї розради
Й сама введи нас до Раю,
Щоб там ми бачили Бога.
Отця і Духа і Сина,
Якого Ти народила,
Славимо, бо Він прикрасив
Тебе повнотою спасіння. Амінь.
фінансово.
Щиро дякуємо!
