Австрійський фермер Франц Єґерштеттер (1907-1943) був страчений нацистським окупаційним режимом за відмову служити у збройних силах Третього Райху.
Його відмова від служби з міркувань совісті ґрунтувалася на глибокій католицькій вірі. Свої аргументи він виклав у численних листах, листівках та особистих нотатках, деякі з яких писав, перебуваючи у в’язниці. 26 жовтня 2007 року він був беатифікований у кафедральному соборі австрійського міста Лінца.
Нещодавно дієцезія Лінца повідомила, що у домі Єґерштеттера в муніципалітеті Санкт-Радеґунд виявлено раніше не відомий рукопис. Цей текст, розміщений на двох сторінках, має назву «Як я насправді дійшов до думки не вступати на військову службу». Експерти ретельно дослідили папір і чорнило, почерк і зміст листа і встановили, що він автентичний. Можливо, це одна з останніх нотаток, яку Єґерштеттер написав перед арештом 2 березня 1943 року. У своїх працях блаженний Франц часто починав релігійні роздуми чи дискусії з питання, і цей щойно знайдений текст узгоджується з його відомими роздумами про антихристиянські цілі й методи націонал-соціалізму.
Коли нацистська Німеччина анексувала Австрію в 1938 році, Франц Єґерштеттер працював на фермі, щоб утримувати свою дружину та сім’ю, що розросталася. Його двічі призивали на військову службу, але місцевий мер давав йому звільнення, оскільки сільське господарство було «необхідною роботою». Під час окупації Єґерштеттер вивчав теорію справедливої війни й відносини між Церквою та державою. Поступово він дійшов переконання, що його відмова від військової служби «морально правильна і не суперечить католицькому вченню».
У виявленому рукописі Єґерштеттер вказує на те, що батьківщина його народу — це Австрія, яка перебуває у полоні німецьких окупантів з часу аншлюсу, а тому не можна стверджувати, що полонені мають обов’язок коритися цій владі і воювати за нову військову силу після поразки або полону. У цьому питанні Єґерштеттер посилається на Андреаса Гофера, борця за свободу Тіролю, якого не покликали воювати на боці французів після його поразки.
Не можна також стверджувати, пише він, що світська влада — єдина, якій слід підкорятися. Єґерштеттер вважав, що для нього служба у Вермахті була би серйозним гріхом, а його відмова була публічним протестом проти антихристиянської, нелюдської політики нацистської диктатури. «У цій нотатці Єґерштеттер підкреслює духовний вимір свого рішення, і цим докладніше, ніж у подібних уривках, розкриває внутрішню боротьбу та інтелектуальні суперечки, які привели до його відмови вступити на службу», — каже Ерна Путц, біограф блаженного Франца.
На Другому Ватиканському Соборі архієпископ Томас Д. Робертс, архієпископ Бомбея, так сказав про героїчне свідчення австрійського мирянина: «Франц Єґерштеттер відмовився брати участь у війні, яка згодом була охарактеризована в Нюрнберзі як злочин проти людства. Він був одним із тих людей, обраних Святим Духом, щоб виявляти істини, приховані від могутніх і мудрих. Цей молодий чоловік і батько був покликаний дати зрозуміти, що християнин не може брати участі у війні, яку він вважає несправедливою, навіть якщо це коштуватиме йому життя».
Історія довела, що Єґерштеттер мав рацію щодо цивільної та церковної влади. Його засудили до смертної кари за «підрив військового духу», але 7 травня 1997 року окружний суд Берліна повністю виправдав його, «скасувавши» смертний вирок. 1 червня 2007 року Ватикан офіційно підтвердив, що Франц Єґерштеттер був мучеником, відкривши шлях для його беатифікації пізніше того ж року.
Переклад CREDO за: Catholic World Report
фінансово.
Щиро дякуємо!
