Ми, християни, покликані не до того, щоб жити, як всі, — покладаючись на власні сили; ми покликані співпрацювати з благодаттю.
Треб щиро зізнатися, що ми не можемо виконати Божого покликання на землі тільки власними силами.
Співпраця з благодаттю
Колись я почув таку фразу: якщо ви маєте свій план на життя, який можете реалізувати власними силами, — це означає, що ви ще повністю не відкрили, чого хоче від вас Бог. Іншими словами, ваш план ще не до кінця є Божим планом. Коли Бог об’являє людині план щодо її життя, то людина завжди реагує однаково: «Це не для мене», «я не впораюся», «я не вмію», «я не зможу».
Достатньо подивитися на кількох біблійних героїв та їхню реакцію, щоб це побачити. Марія чує, що має стати матір’ю Божого Сина, і перше, що Вона каже, — це: «Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?» (Лк 1, 34). Тільки після пояснення ангела Марія промовляє: «Нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк 1, 38).
Мойсеєві Бог наказує піти до фараона, а той реагує: «Хто ж я такий, щоб мені йти до фараона і вивести синів Ізраїлю з Єгипту?» (Вих 3, 11). Він повністю усвідомлює свої обмеження. Мало того, що він вигнанець, то ще й заїкається. І така людина, як він, має вести перемовини з фараоном? Абсурд! Хіба немає кращих?
Для Бога немає. Він обирає саме Мойсея, щоб той вивів Його народ із Єгипту.
Серед усіх біблійних героїв, мабуть, тільки Петро не сумнівався, що впорається з виконанням Божого плану. Ба більше, він стверджував, що дасть собі раду в будь-якій ситуації. І що? Кілька разів був змушений «ткнутися носом у землю», щоб нарешті побачити, що без допомоги Святого Духа — без Божої благодаті — не впорається…
Віру завжди видно
Віруюча людина, коли співпрацює з благодаттю, стає свідком. У неї немає причин почуватися пригніченою своєю вірою. Така людина випромінює радість і інші це бачать. Це не маска, одягнена на потребу моменту, а те, що випливає зсередини. Такій людині не потрібно нічого казати — люди самі, дивлячись на неї, будуть їй заздрити і врешті-решт зацікавляться її стилем життя. Запитають, звідки це в неї:
— Як ти це робиш?
— Це не я, це — Божа благодать, яка діє в мені.
— Тоді я теж хочу так жити…
Мене завжди зворушує один фрагмент з Першого листа до коринтян, в якому св. Павло говорить про дію благодаті в своєму житті:
«Благодаттю Божою я є те, що є, а благодать Його в мені не була марна; бо ж я працював більше всіх їх, та не я, але благодать Божа, що зо мною» (1 Кор 15, 10).
Святий Павло знає, яку велику роботу він виконав (його невипадково називають Апостолом народів). Але він щиро заявляє, що це не його робота, а діяння Божої благодаті, яка успішно в ньому діє.
Якщо Божа благодать діє всередині людини, то це тільки питання часу, щоб учинки «вийшли на поверхню». На мою думку, повною нісенітницею є трактування віри як своєї приватної справи. Багато людей сьогодні мають такі погляди: вони нібито визнають себе віруючими, але водночас не порушують ані публічно, ні серед знайомих теми життя з Богом. Більше того, вони вважають, що Він не має нічого спільного з тим, як вони живуть на щодень. Таку віру — без діл — св. Яків називає мертвою.
«Яка користь, мої брати, коли хтось каже, що має віру, але діл не має? Чи може його спасти віра? Коли брат або сестра будуть нагі й позбавлені засобів щоденного прожитку, і хто-небудь з вас до них скаже: “Йдіть собі з миром, грійтеся та годуйтесь”, і не дасть їм потрібного для тіла, то що це допоможе? Так само й віра, коли діл не має, мертва сама в собі. Та хто-небудь скаже: “Ти маєш віру, а я маю діла. Покажи мені твою віру без діл, а я тобі покажу моїми ділами мою віру”. Ти віруєш, що Бог один? — Добре робиш. І біси вірують, та тремтять» (Як 2, 14-19).
Злі духи теж вірують і тремтять — пише св. Яків. Чи ця їхня віра робить їхнє становище добрим? Не дуже.
Справжня віра завжди веде до вчинків. Справжню віру завжди буде видно назовні, цілком природно, в іншому способі життя, мислення і поведінки, нею немає потреби хизуватися. Віра — це те, що можна виразити і побачити. Іншими словами, достатньо подивитися на людину, щоб дізнатися, чи вона вірить, чи ні — незалежно від того, що вона декларує. Достатньо провести з людиною пів дня, щоби зрозуміти, чи вона насправді живе з Богом, чи тільки на рівні усних заяв.
А який стосунок це має до благодаті? Що ж, лише така справжня віра активізує в людині дію благодаті й лише така віра може реально змінити людину. Отже, якщо ми хочемо сьогодні в Церкві свідчити про Ісуса, якщо хочемо зацікавити невіруючих, то насамперед мусимо придивитися до своєї віри і запитати себе, чи вона насправді жива.
Переклад CREDO за: о. Марцін Зелінський, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
