Бог час від часу «зводить» східний і західний календарі, щоб Його діти певні свята відзначали разом. Ось так завтра, 12 червня, буде урочистість Пресвятої Трійці в обох обрядах.
Але традиції, звісно, різні. Зокрема, в римо-католиків сьогодні звичайна субота і спомин апостола Варнави, а у східній традиції перед святом Трійці мають поминальну суботу, яка ще зветься Батьківською. Бо найчастіше, звісно, християни моляться насамперед за померлих батьків. Загалом поминальних субот у східному християнстві є кілька на рік: друга, третя, четверта суботи Великого Посту, Троїцька батьківська, Дмитрівська і Радониця. У західній традиції найголовнішим часом поминання померлих є октава (вісім днів) після 1 листопада, урочистості Всіх святих. За молитву та відвідання цвинтаря в ці дні Церква надає благодать повного відпусту — прощення гріхів і їхніх наслідків.
За поминальними традиціями завжди стоїть віра у безсмертя душі. Віруючі знають, що праведники йдуть до Бога в Небо, натомість грішників чекає пекло, після Останнього суду. А ще є вчення про Чистилище, яке переходять ті, хто вірив і любив, але був недосконалим. І ті християни, які не поділяють католицького вчення про Чистилище, все одно вірять у те, що душам по смерті можна допомогти тут, нашими молитвами. Звідси походять усі панахиди і всі поминання. Якщо людина тільки сумує та плаче за померлими, але не молиться за них, — це не приносить спочилим ніякої користі, а для живих стає причиною печалі та глибоких сердечних ран. Звершуючи поминальну молитву за померлих, християни так виконують заповідь любові до ближніх, знаючи, що «в Бога усі живі». Раніше у Троїцьку суботу священники поминали по церквах передчасно померлих, тепер же моляться за всіх.
Якщо хтось не має змоги в цей день прийти до церкви на відправу, він може помолитися вдома, у колі своєї сім’ї. Значення спільної молитви тим глибше, що це не просто виконання слів Господа «де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє», але молитва родини за своїх померлих. Це зміцнює розуміння того, яка важлива є сім’я для людей і Бога.
У нашому «народному» християнстві, вельми побожному, але далеко не завжди близькому до вчення Церкви, язичництво переплітається з вірою в Христа Спасителя. Тому до Троїцької суботи прив’язані як побожні практики (подати записку на панахиду, вділити милостиню, помолитися на цвинтарі), так і нічим не обґрунтовані заборони того, що «не можна робити в цей день». Наприклад, працювати на городі, шити, плести, будувати. Це не більше ніж марновірство, і розумні священники завжди на це вказують, повчаючи вірних про традиції та справжню побожність. Також одним зі стійких проявів язичництва в українському християнстві є звичка нести їжу на цвинтар. Насправді в цей день (як і в будь-який інший поминальний день) потрібно відвідати своїх померлих, навести лад на могилах, опорядкувати їх, прикрасити квітами, помолитися — але не їсти там і не залишати їжу померлим, які її все одно не їдять. Краще нагодувати голодного, тобто подати милостиню у вигляді їжі комусь, хто насправді потребує. Зокрема, в ці дні відкритої війни, коли довкола є безліч людей, що потребують нашої допомоги, милостині, пожертв, підтримки.
Отже, поратися на городі, а тим більше зараз, коли багато полів понищено і важливий кожний вирощений плід, сьогодні цілком можна, так само як в’язати і шити — особливо коли хтось в’яже і плете маскувальні сітки чи шиє розгрузки і білизну на фронт. Це прояв любові до ближнього і Батьківщини, а любов завжди «вища за суботу», як повчав Христос у синагозі. У народних віруваннях, достоту як у вірі юдеїв за часів Христа, є багато того, що «кажуть», і є те, що «написано». Господь Ісус повчав виконувати «написане», Закон Божий, а не традиції та звички, які собі виробили люди. Отож «слухатися треба більше Бога, ніж людей», як казав апостол Петро (Діян 5,29).
Натомість чого безумовно не можна робити на кладовищах, і не тільки в Троїцьку суботу, але й загалом, то це прикрашати могили пластиковими квітами. Вони забруднюють землю, збільшують кількість неперероблюваного сміття і не свідчать про нашу любов до близьких померлих. Якщо ми віримо у життя вічне наших померлих батьків, то несімо їм живі квіти у дар пам’яті, а не фарбований пластик. Живим людям ми не даруємо сміття, то чому ж би мали його дарувати нашим померлим?
Молитви за померлих, у східній традиції
Упокій, Господи, душі померлих раб Твоїх: батьків моїх, родичів, благодійників (імена) і всіх православних християн, і вибач їм усі гріхи вільна і мимовільна, і даруй їм Царство Небесне.
***
Отець Небесний, Син і Дух Святий — все це Бог наш. Ти ж заступник наш і рятівник. Врятуй же душі моїх покійних родичів (імена) і допоможи їм спокій знайти. Нехай лежать вони там спокійно, і не турбує їх нічого. Амінь!
***
“Пом’яни, Господи Боже наш, у вірі і надії життя вічного покійну раба Твого (Твою) [ім’я], і як Благий і Людинолюбець, що прощає гріхи і беззаконня, відпусти і пробач усі вільні його (її) гріхи і мимовільні, визволи його від вічних мук і вогню геєнського, і даруй йому причастя і насолоду вічними Твоїми благами, приготованих тим, хто любить Тебе: адже хоч і згрішив він, але не відступив від Тебе, і без сумніву в Отця і Сина і Святого Духа, Бога в Трійці славного, вірував(ла), і Трійцю Єдиносущну православно навіть до останнього свого подиху сповідав(ла)”.
фінансово.
Щиро дякуємо!
