«Гімн людині». Так можна назвати 10 Бесіду на Шестиднев св. Василія Великого.
Однак із «надлюдиною» Ніцше чи самодостатнім мешканцем ліберального суспільства ХХІ століття ця людина, яку оспівує Каппадокійський святитель, нічого спільного не має. Возвеличуючи її, св. Василій намагається передати початковий задум Творця щодо неї. Возвеличуючи її, св. Василій возвеличує Бога.
І нагадує їй самій, наскільки високим є покликання людини. Дещо іронічно звучать його слова: «Ми схильні ретельніше вивчати небо, ніж себе самих», а за ними йде заклик: «Не нехтуй же чудом, закладеним в тобі».
У своїх Бесідах на Шестиднев св. Василій Великий змальовує Божу Премудрість, відображену в різних створіннях. Зате людина перевищує все, що Бог створив у попередні п’ять днів. Чим? —запитує Каппадокієць. Точно не силою м’язів, витривалістю, спритністю. З багатьма тваринами їй у цих здатностях навіть не змагатись. Однак «наскільки (людина) поступається тілесною силою, настільки переважає розумом».
Не випадково св. Василій Великий значну увагу приділяє первісному призначенню людини: «Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірями й над усіма плазунами, що повзають на землі» (Бут 1, 26). Жодне інше створіння не удостоїлось «наради» між Особами Пресвятої Тройці — про всіх них сказано: «Сказав Бог… І сталося». Як і не удостоїлось образу Божого, який передусім полягає у розумі.
«Не пристрасті закладені в образі Божому, а розум, володар пристрастей». Тому покликання людини володарювати св. Василій розглядає двома способами: буквально і алегорично. З одного боку людина розумом, творчою здатністю, свобідною волею перевищує всяке створіння. А з іншого, вона покликана панувати над сотвореними силами у ній самій — пристрастями. Їх святитель і називає образно тваринами. Бо й людина, як тільки дозволяє їм брати гору над собою, уподібнюється до безсловесних, а то й стає гіршою за них.
«Ти людина — істота, що має владу. Чому ж ти поневолюєшся пристрастями? Чому нехтуєш своєю гідністю і стаєш рабом гріха? Чому перетворюєшся на здобич диявола? Ти покликана бути владикою творіння, але відкидаєш шляхетність своєї природи».
Приборкувати тварин у дикій природі — це ще не велике діло, вважає св. Василій. Значно важчим і важливішим завданням, яке випливає з природи людини, є підкоряти пристрасті розуму і скеровувати їх у конструктивне русло. Істота, схожа на Бога наявністю розуму, часто користується цим даром неналежно і робить дурниці. А їх якраз варто було б уникати. Принаймні застановившись і подумавши перед важливими рішеннями, звіривши їх із Божим планом. Тож, говорячи про панування людини над рибою морською, Творець не тільки має на увазі рибальський промисел, а й приборкання нерозумних поривань, бо риба — створіння найменш розумне.
«Ти маєш владу над всяким диким звіром. Але чому ж, скажеш ти, дикі звірі сидять у мені самому?» А саме: гнів, лють, хіть… «Тобі призначено мати владу над птахами. Безглуздо, якщо ззовні ти ловиш пернатих, а сам легковажний і нестійкий», — веде далі св. Василій Великий. Під пануванням над птаством небесним, пояснює він, мається на увазі також і приборкування своєї гордині, мрійливості, злих помислів.
Так, починаючи з легшого, Бог нас кличе опановувати більше. А св. Василій пояснює: «Так дарована нам влада над живими істотами готує нас до влади над самими собою». Бо лише так зможемо виконати Божий задум щодо нас, лише так зможемо відкритися на той дар, який після гріхопадіння нам знову повернув Ісус Христос. І образ відновимо, і подобою наближатимемось до нього. Інакше наша висока гідність обернеться низьким вічним соромом.
фінансово.
Щиро дякуємо!
