Журналіст і ведучий польських радіостанцій Рафал Пожезінський знаний зокрема як засновник і керівник медіапрограм (радіо і телебачення), присвячених визволенню з залежностей.
Ось уривок однієї з його конференцій. Вона була присвячена не узалежненням, але пов’язана з цією темою. Бо люди не тільки плутають любов і почуття, але і впадають у залежність від цього!
Любов — це не почуття! Сподіваюся, ніхто з вас їх не плутає. Якими були би наслідки того факту, якби любов була почуттям?
Насамперед: ніхто з нас не міг би скласти шлюбну присягу.
Ніхто не міг би скласти присягу, обітницю, що буде любити. Сказати «обіцяю тобі любов» — було би неможливим.
Почуття, як каже Катехизм Католицької Церкви, — морально нейтральні. Тобто людина не несе моральної відповідальності за свої почуття. Вони — певний дар, який кожна людина має. Вочевидь ти маєш вплив на те, що ти з цим даром зробиш; але не маєш впливу на те, чи ти його дотримаєш, чи ні.
Натомість любов не є морально нейтральною. Бо вона полягає у рішенні волі.
Почуття прийшло — і воно є. Так, якщо ти насправді когось любиш, то з цією любов’ю пов’язана ціла гама почуттів. Інколи — дуже складних. Це туга, сум, побоювання, невпевненість — але також надія та десятки й сотні різних почуттів. Вони пролітають через серце, душу, голову закоханого…
Але любов сама по собі це не почуття.
Добрим є розпізнавати свої почуття. Дуже добре — знати, що ти відчуваєш, це важливе важливе повідомлення про тебе і твою ситуацію. І що цікаве: хтось може сказати: але це погані почуття! — немає поганих почуттів.
Ті почуття, які крізь тебе проходять і ти їх не бажав — наприклад, сум, злість, страх, гнів — це неймовірно цінні почуття. Може, навіть цінніші за тих, що бажані… таких, як ніжність, мир, радість. Чому вони цінніші?
Бо що більше в тобі небажаних почуттів — тим більшою є імовірність, що ти якраз віддалився від джерела любові. Що ти — або хтось із твоїх близьких, бо ці почуття можуть бути пов’язані з турботою про когось близького — віддалилися від того місця, яке є джерелом любові. Від того shekina, Його перебування, Його присутності для тебе.
Що більше небажаних почуттів — тим гучніша та сирена, що виє: повернися! Ти віддалився, повернися, нарцисе! Повернися до джерела, повернися до читання Писань, повернися до адорації, повернися до Розарію.
А що більше почуттів бажаних, таких прекрасних, надихущих, — тим більша імовірність, що ти перебуваєш біля джерела. Що ти — на адорації. Разом із тією єдиною, чиїми очима захоплюєшся…
Любов — це не наївність. Наївність — найчастіша підробка під любов, особливо у дівчат. Любити — це ставитися з любов’ю до кожної людини, але в особисті стосунки входити тільки з тими, хто теж любить насправді. Хто насправді кохає.
А коли захищаємося від кривдника, то стаємо для нього благословенням. Бо завдяки цьому він, може, відчує той біль, той голод, який поверне його до Милосердного Отця. Бо поки він має те, що його задовольняє — бо ти подбала, щоб він був випраний, викупаний, нагодований і борги його сплачені, — то для чого йому щось змінювати в житті? Він має коханку і має свій «святий спокій». Один нерозумний позичить, друга нерозумна наварить, і все добре, можна жити.
Не плутайте любов із сексом! Світ настирливо намагається втовкмачити нам, що це одне й те саме. Один священик майстерно це показував у розмовах з тими, хто вважає, ніби любов це секс. Він казав: «Шкода, в тебе такі погані батьки!» Співрозмовник заперечував: але ж ні, вони хороші, вони мене люблять! «Ти хочеш сказати, що вони займаються з тобою сексом???»
Якби любов означала секс, бо ми як християни були би в безнадійній ситуації. Ми ж зобов’язані любити всіх! Більше того: і живих, і померлих….
Якби це було правдою, то виявилось би, що найбільше люблять ґвалтівники, які люблять безумно, навіть тих, хто не хоче, щоб їх таки кохали!
Із цього розуміння беруться і прикрі сповіді. «Я згрішив, бо кохався зі своєю дівчиною». Ой шкода, що більше ви вже одне одного не кохаєте! «Ой ні, ми кохаємо одне одного, це ми… співжили». То так і кажи: я скривдив свою дівчину, — а не «кохав» її.
«Вільних зв’язків» не існує. Бо зв’язок або зв’язує, або ні. Якщо запитати самих хлопців, що таке «вільний зв’язок», вони скажуть: я сьогодні з цією, а завтра, як захочу, то піду до другої. А дівчата на це відповідають: це означає, що ми так одне одного кохаємо, що нам не потрібні підтвердження і ми завжди будемо разом…
«Вільні стосунки», «громадянський шлюб» — це красива назва і не більше. Це «абищо». Не дай себе надурити: Той, Хто тебе створив, віддав за тебе життя — не для того, щоб ти погоджувався на якесь абищо.
Чим погана порнографія? Тим, що це тотальний обман. Перегляд порнографії дає організмові сплеск, подібний до вживання кокаїну. Ось тільки дія кокаїну знижується через 7 хвилин, а порнографія діє, поки її дивишся. Вона «підсаджує» швидше за наркотик. І в нашій пам’яті, як на жорсткому диску, залишаються спогади про це задоволення — нікуди не діваються. І організм знову їх хоче, бо він націлений на прокреацію, на переказування життя у шлюбному зв’язку, але він сам по собі сліпий і не знає, що ми йому дали безплідний замінник замість того, що мало бути. Наше тіло не розрізняє, чи то уява, чи близькість, і буде нас винагороджувати за кожну спробу того, що вважає добрим. І це — узалежнення.
Отже, любов — це не почуття. А що вона таке?
Найчастіше згадують відомий уривок зі св. Павла: любов — довготерпелива, лагідна, не задумує зла, радіє правдою… Тобто любов — це позиція, процес, завдання, місія… Це те, що насправді варто одне одному обіцяти. Присягатися.
Переконання, що любов це почуття і що любов супроводжується тільки приємними почуттями, — помилкове.
Хто насправді любить — керується мудрістю, відповідальністю, але не почуттями.
Якщо ти насправді любиш — піклуєшся, дбаєш, не терпиш і не схвалюєш, не сходиш у поблажливість чи наївність. Ти жертовний, ти близько, але ти мудрий.
Відповідальність і мудрість.
Переклад CREDO за: Miłujcie się
фінансово.
Щиро дякуємо!
