Сьогодні відзначається урочистість святих Петра і Павла. Папа Франциск очолив Месу у Ватикані, на якій були присутні нові архієпископи-митрополити і делегація Вселенського Константинопольського Патріархату.
Свідчення двох апостолів, зазначає Святіший Отець, спонукає всіх нас «швидко встати», щоби зробити світ більш людяним. Про урочистість розповідає Vatican News.
Вручення палліїв
У Діяннях Апостолів читаємо, як до св. Петра, якого ув’язнив Ірод, уночі прийшов ангел і сказав: «Швидко вставай». Ангел вивів апостола з в’язниці. Святий Павло у Посланні до Тимотея підсумовує своє життя словами: «Я боровся доброю борнею». Ці два біблійні тексти були в центрі уваги роздумів, якими поділився Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси в середу, 29 червня 2022 р. Він очолив богослужіння у базиліці св. Петра у Ватикані з нагоди урочистості свв. Петра і Павла. Папа запропонував замислитися над тим, що ці два аспекти можуть підказати християнській спільноті сьогодення, яка прямує синодальним шляхом.
На початку Євхаристійного богослужіння Єпископ Рима поблагословив для новопризначених протягом року митрополитів паллії — знак їхньої особливої єдності з Наступником св. Петра. Таких митрополитів за ці 12 місяців було призначено 44. Вони отримали паллії з рук Папи, а накладення здійснять Апостольські нунції у відповідних кафедральних соборах. На богослужінні були присутні члени делегації Константинопольського патріархату, а марійний гімн наприкінці літургії співав Патріарший хор із Тбілісі. Після Святої Меси Папа разом із гостями від Вселенського патріархату разом помолилися перед гробом св. Петра.
Пробудитися і підвестися
Коментуючи у проповіді Перше читання про чудесне визволення св. Петра з в’язниці, Святіший Отець зазначив, що цей епізод перегукується з Пасхою: ангел пробудив Петра немовби зі сну смерті та спонукав підвестися, тобто воскреснути, і вийти назовні, піддавшись Господньому проводові, пройшовши крізь усі зачинені двері. І це є покликом, зверненим до нас, Христових учнів сьогодення.
«Ми досі відчуваємо чималий внутрішній спротив, який не дозволяє пуститися в рух. Іноді як Церква ми переможені лінощами і надаємо перевагу тому, щоб сидіти на місці та споглядати оті кілька надійних речей, які маємо, замість того, щоб підвестися, кинути погляд на нові горизонти, до відкритого моря. Ми часто заковані, як Петро, в кайдани у в’язниці звички, боячись змін», — сказав Папа. Але це шлях до духовної посередності. Тому синод, який триває в Церкві, кличе нас «ставати Церквою, що підводиться, не зосереджена на собі самій, здатна скерувати погляд за межу, вийти зі своїх в’язниць, прямуючи назустріч світові», пам’ятаючи про те, що «в Церкві є місце для всіх».
Що можу зробити я для Церкви і що можемо зробити ми як Церква?
У Другому читанні пролунали слова св. Павла, який підсумовує своє життя, стверджуючи: «Я боровся доброю борнею». Його життя було сповнене випробувань, але він бачить, що в історії триває велика «битва», бо ще багато людей не готові прийняти Ісуса. Завершуючи свою борню, апостол просить Тимотея та спільноту продовжувати це діло, зробити свою частку. За словами Святішого Отця, це спонукає нас відповісти на два запитання.
Перше з них: «Що можу зробити я для Церкви?»
«Не нарікати на Церкву, але старатися задля Церкви», — сказав Франциск. Потрібно брати участь у її житті з пристрастю та смиренням, бо ми не повинні бути пасивними спостерігачами ані ставити себе у центрі, почуватися кращими від інших. Брати участь означає вести «добру борню», бо «звіщення Євангелія не є нейтральним, не залишає все таким, як було, не приймає компромісу з логіками світу, але навпаки, запалює вогонь Божого царства там, де панують людські механізми влади, зла, насильства, корупції, несправедливості, марґіналізації».
І з цього випливає друге запитання: «Що можемо зробити ми разом як Церква, щоби зробити світ, в якому живемо, людянішим, справедливішим, солідарнішим, більш відкритим на Бога та на братерство між людьми?»
Як підкреслив Папа, ми не повинні закриватися в наших колах, у певних безплідних дискусіях, але треба «допомагати одні одним ставати закваскою в тісті світу». «Добра борня», за його словами, означає дбати про те, щоби в житті кожного засяяла радість Євангелія, уникаючи ностальгії та ідеалізації минулого.