Вплив енцикліки «Fratelli tutti» на мусульманський світ — мінімальний. Цей текст не читають у школах, його не збираються використовувати в мечетях і центрах ісламської світи.
Вона залишається «матеріалом для фахівців із діалогу», навіть в ісламському світі, а людських сердець радше не зачепить, — ствердив 7 листопада 2022 р. під час лекції в Seraficum Латинський патріарх Єрусалима архієпископ П’єрбаттіста Піццабалла.
Ієрарх, який прожив на Близькому Сході вже 32 роки, зазначив, що в ісламському світі «нема зацікавленості читанням і вивченням документів, що походять із християнських Церков, включно з Апостольським Престолом», і що «Fratelli tutti» навряд чи вийде поза коло фахівців, які й так переважно «мирські» й не належать до офіційної ісламської релігійної системи та різних релігійних інституцій. Так діється тому, що на Близькому Сході «формування релігійної думки, інформація, комунікація, коротше — все, що дістається ісламського населення на релігійну тематику, йде через офіційні релігійні інституції: мечеті, імамів, ісламські суди тощо». Натомість у медіа не допускається навіть поширення матеріалів, не згідних з ісламом.
У суспільстві, так сильно просякнутому ісламськими цінностями, підкреслив архієпископ, мусульманські релігійні інституції, за нечисленними винятками, не займаються міжрелігійним діалогом. Вони займаються переважно внутрішніми справами. Брак поширення енцикліки це не відкинення, але воно повинно отримати «абсолютно іншу динаміку, порівняно з Західною Європою та християнськими Церквами». Для мешканців ісламських країн важливі радше жести без посередництва: наприклад, зустрічі Папи Франциска в Абу-Дабі. «Певно ніхто не пам’ятає, що говорили одне одному дійові особи тієї зустрічі, але напевно всі пам’ятають саму зустріч і прилюдно виражене бажання співпраці», — зазначив Латинський патріарх Єрусалима.
На Близькому Сході, сказав архієпископ, «політичні й релігійні конфлікти — звична справа», а іслам переживає «глибоку кризу самоідентифікації». В цій ситуації «християни почуваються об’єктом переслідування, а в мусульманських суспільствах стають об’єктом ненависті. Кожен схильний прочитувати дійсність виключно з власної перспективи, не цікавлячись перспективою іншого».
Латинський патріарх Єрусалима зауважив, що «сучасні моделі політики на Близькому Сході не виправдали сподівань». Він не заперечує, що іслам має свої проблеми, бо «в частині мусульманського світу наявна формація, мислення, освіта в царині відкидання відмінностей, що провадить до визнання немусульман за малозначну дійсність».
Патріарх прихильно розглядає такі ініціативи, як Єрусалимський міжкультурний центр, а також діяльність християнських шкіл, «бо там, де все провадить до розрізнення приналежності, де межі самовизначення такі сильні, навчання і спільне життя це конкретний спосіб виховання до пошани відмінностей».
Міжрелігійний діалог на Близькому Сході, з огляду на його особливості, «може суттєвим чином впливати на політику», зауважив архієпископ, оскільки це не тільки діалог між релігіями, але також «діалог між спільнотами з різним самоусвідомленням, а отже — діалог очевидного політичного характеру».
На запитання про виклики для міжрелігійного діалогу на Близькому Сході Латинський патріарх Єрусалима відповів: віднайдення профетичного (пророчого) та виховного значення релігійного досвіду; поновне продумання зв’язку релігія-політика; розгляд понять релігійного самовизначення та культурної приналежності; поглиблене вивчення співіснування; поновне замислення над принципами відкритості і прощення, які вводять релігійну сферу в безпосередній контакт із моральними, суспільними та політичними сферами громадянського життя.
фінансово.
Щиро дякуємо!
