Якщо ви маєте дітей, ви, певно, збилися з ліку, скільки разів просили їх вибачитися за щось — і скільки разів ви сподівалися, що вони самі про це подумають.
Але скільки разів ви самі вибачалися перед ними?
На перший погляд, ідея попросити вибачення у своїх дітей, здається, суперечить природному обов’язку дітей перед своїми батьками. Але насправді це цілком відповідає суті хорошого батьківства та є частиною побудови здорових, гармонійних стосунків у наших сім’ях.
Вибачення перед дитиною не применшують батьківського авторитету; натомість це розвиває довіру, яка, своєю чергою, сприяє міцнішій прив’язаності між батьками та дитиною. Надійна та здорова прив’язаність — це підстава для здорових, повних любові стосунків, і не лише між батьками та дітьми, а й тих, що їх ваші діти будуватимуть з іншими, коли подорослішають.
Вибачення також роблять людину вразливішою, і тому дають дитині змогу бачити своїх батьків недосконалими людьми — людьми, яким можна довірити власні помилки та невдачі.
Вибачення перед дитиною моделюють ту поведінку, яку ми хочемо прищепити своїм дітям. Ми хочемо, щоб вони навчилися розуміти, як і коли просити вибачення, і робили це без страху чи вагань.
Коли ми, дорослі, шкодуємо про свою поведінку, це вчить дітей того, що самосвідомість і смирення необхідні кожному, незалежно від віку чи авторитету, який вони мають. Крім того, це навчає слів, які потрібно говорити, а також показує, які ситуації вимагають вибачень, нормалізуючи цю поведінку як таку, яку ми застосовуємо до тих, кого любимо.
Дітям корисно бачити, що їхні батьки також потребують прощення — як від інших, так і від Бога. Коли сім’я ставить на перше місце відповідальність, вибачення й прощення, це відкриває дітям шлях до розуміння необхідності примирення з Богом.
Отже, за що вам треба вибачатися?
Щоразу, коли ми відчуваємо, що порушили закони любові та поваги, доброти й терпеливості, ми повинні вибачитися. Ось кілька прикладів вибачень, які ви можете мати напоготові, коли цього вимагатиме ситуація з вашою дитиною.
Мені шкода, що я говорив(-ла) з тобою так різко.
Мені шкода, що я не послухав(-ла), що ти намагався мені сказати.
Мені шкода, що я відволікся(-лася) і не повністю приділив(-ла) тобі свою увагу.
Мені шкода, що через свої хвилювання я не дозволив(-ла) тобі виявити сміливість/спробувати щось нове.
Мені шкода, що я зробив(-ла) свої припущення, перш ніж запитати тебе, що сталося насправді.
Пам’ятайте, що хороші вибачення мають бути зосереджені на тому, що ви зробили, а не на будь-яких виправданнях своєї поведінки. Хороше вибачення також вказує на те, про що саме ви шкодуєте, і може містити приклад того, що ви повинні були зробити натомість. І не забувайте: одразу після вибачень потрібно просити пробачення. Скажіть про це просто: ти пробачиш мене?
Після цього ви можете продовжити обговорення ситуації та використати її як можливість для розмови. Адаптуйте це обговорення, як і самі вибачення, до віку та зрілості вашої дитини.
Коли ми демонструємо нашим дітям свої слабкості, вони дізнаються, що це нормально — робити помилки й визнавати їх. Ці знання та вміння служитимуть їм протягом усього життя в усіх їхніх стосунках і створюватимуть міцніший зв’язок між вами.
Переклад CREDO за: Зої Романовскі, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
