«Іду бо напоготовити вам місце»

Роздуми до Слова Божого на спомин Усіх померлих вірних

У той час Ісус сказав своїм учням: «Хай не тривожиться ваше серце: вірте в Бога і в Мене вірте. В домі Мого Отця багато осель. А якби не так, то Я сказав би вам, оскільки йду приготувати вам місце. І коли піду та приготую вам місце, то Я знову прийду і візьму вас до себе, щоби де Я, там і ви були. А куди Я йду, ви дорогу знаєте». Каже Йому Тома: «Господи, ми не знаємо, куди Ти йдеш. Як можемо знати дорогу?» Ісус говорить йому: «Я є дорога, і правда, і життя! Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене».

Йн 14, 1-6

Один із євангельських уривків, що їх передбачає Церква на спомин Усіх померлих вірних, — це Йоан, 14-й розділ. Ісус переживає останні хвилини перед Страстями і запевняє учнів у своїй постійній підтримці.

Це запевнення має цікавий характер. Щоби краще зрозуміти слова Ісуса, потрібно звернутися до семітських звичаїв, до культури, в якій Він виріс. Слова, які Ісус каже до своїх учнів, відсилають нас… до обряду заручин.

«Іду бо напоготовити вам місце…»

Заручившись із дівчиною, наречений ішов у дім свого батька і готував помешкання для спільного життя, підготовлював весільний покій. Потім він повертався і забирав свою наречену до себе. Таким чином розпочиналося їхнє спільне життя.
Саме так Ісус сприймає Церкву: як Наречену, яку хоче забрати до себе, щоб вона брала участь у радості вічного весільного бенкету.

Це Слово також спонукає нас запитати самих себе: чи я ще належу до Нареченої Христа? Чи прагну подобатися тільки Йому? Саме це визначає Наречену — прагнення подобатися Нареченому!