Храм у житті християнина

Роздуми до Слова Божого на свято Річниці освячення Латеранської базиліки

Святкування річниці освячення Латеранської базиліки спонукає задуматися не тільки над важливістю храму в житті християнина, а й усвідомити, що кожен з нас є храмом Святого Духа. Наше серце — храм зустрічі з нашим Господом.

В Євангелії сьогодні ми бачимо Ісуса, Який виражає своє обурення і гнів на тих, що продавали в храмі овець, волів і голубів. Він ще й розсипав гроші міняйли і поперевертав столи. Важко уявити такого розлюченого Господа, але — дякувати Богу, що є такий фрагмент у Євангелії, який саме так Його представляє.

Чому наш Спаситель так обурився, що було причиною настільки гнівної реакції? Зрештою, продаж овець, волів і голубів не був «бізнесом на території храму». Прочанам, які прибували звідусіль, продавали жертовних тварин для звершення обрядів. Подібну корисну роль відігравали міняйли, оскільки податок на Храм не міг бути складений римськими монетами з язичницькими символами. Проте Ісус виразно дає зрозуміти, що саме Його обурює: Заберіть їх звідси. Не робіть дому Мого Отця домом торгівлі.

Дуже часто мої стосунки з Богом виглядають саме так — «торговельно». Намагаюся «купити» Божу благодать за певну кількість молитов або добрих учинків. Найчастіше при цьому йдеться не так про виконання Божої волі, як про мої власні інтереси. Історично ця торгівля відбувалася в Храмі на «подвір’ї язичників». Це важлива вказівка: коли мої стосунки з Богом — «торгові», то я все ще перебуваю на рівні язичника. Саме язичники приносили різні жертви, аби випросити відповідну для себе користь. Жертви були засобом своєрідного «підкупу» богів.

Після такого очищення Ісус сам себе називає храмом: Та Він говорив про храм свого тіла, тож коли воскрес із мертвих, то й пригадали Його учні, що Він оте говорив їм, і увірували Писанню та слову, яке Ісус був вирік. В Ісусі Христі мої стосунки з Богом набувають іншої якості. Я не мушу «давати хабарі» Богові заради якоїсь благодаті, тому що все маю в Ісусі, Який за все уже заплатив. Молитва в ім’я Ісуса є не «змушенням» Бога виконувати мої забаганки, а лиш проханням до Бога, щоб я міг виконати Його волю так, як виконав її Ісус.