Бог постійно спілкується з нами. Лише час від часу Він використовує слова.
Ось що робить справжня любов: вона більше виявляє любов, аніж говорить про неї. Отже, щоб дізнатися, що Бог думає про вас, вам потрібно лише подивитися.
Книга Псалмів каже: «Небеса оповідають славу Божу, і діло рук Його проголошує твердь небесна» (Пс 19,1). Про це йдеться і в Посланні до євреїв: «За останніх же оцих днів Він говорив до нас через Сина, якого зробив спадкоємцем усього і яким створив віки» (Євр 1,2).
Ось чому ми так любимо різдвяні вертепи: вони мовчки говорять про те, яким є Бог. Що ж саме вони говорять?
Бог хоче бути вразливим заради нас
Світ захоплюється всесвітом коміксів і кіно «Marvel», де супергерої борються за порятунок світів із використанням важких молотів, незнищенних щитів і надлюдської сили. Але якщо ви згадаєте моменти, коли відчували, що вас найбільше люблять ті, хто вам відданий, то подумаєте не про силу. Ви згадаєте час, коли були хворі, а хтось був поруч, або ж час, коли той, кого ви любите, був слабким і зізнавався, як багато ви для нього значите.
Це те, що Бог робить в Ісусі Христі. Він — всемогутній Бог, який здатний творити більші справи, ніж будь-який супергерой. Він може створювати, руйнувати і наказувати. Але на Різдво він робить те, чого ми найменше очікуємо від Нього: Він стає немовлям, щоб любити нас і щоб ми Його любили.
Бог робить нас сильними, супроводжуючи нас
Довгі роки батьки готують своїх дітей до самостійного виходу на вулицю. Школи потрібні для того, щоб дати нам необхідні здібності, які знадобляться після їхнього закінчення. У світі це завжди відбувається так само: навчання й підготовка, щоб ми могли протистояти проблемам із якомога меншою сторонньою допомогою.
Із Богом це не так. Він не дає нам способів бути незалежними від Нього. Натомість Він дає нам способи покладатися на Нього. Сім дарів Святого Духа — це способи дивитися Його поглядом, бути сміливими з Його силою духу та йти поруч із Ним. Ісус у яслах — це не Бог, який пильнує нас; це Еммануїл, Бог, який з нами.
Бог єднає нас із сім’єю
Святий Йоан Павло ІІ казав: наші тіла самі собою свідчать, що ми призначені одне для одного — покликані єднатися як чоловіки та жінки, які природним чином народжують дітей.
Те, як Бог промовив до нас через свого Сина у яслах, також є безпомилковим посланням: Бог любить сім’ї. Незважаючи на те, що Він не був зачатий у звичайний спосіб, Він хотів бути центром сім’ї. Він хотів мати маму й тата. Ба більше: Він хоче прийняти нас у свою родину.
Катехизм пише: «Містерія Різдва сповниться в нас, коли Христос “во-образиться” у нас. Різдво — це містерія ось такого “прекрасного обміну”» (ККЦ, 526).
Бог єднає нас одне з одним
Бог не лише перебуває наодинці з кожним із нас. Пророки були вершиною величі Старого Завіту — Божими голосами у світі, — і найбільшим пророком був Йоан Хреститель, який бачив те, що передбачали інші.
«Однак найменший у Небеснім Царстві більший від нього» (Мт 11, 11), — сказав Ісус, бо ми маємо те, чого не мав він: Церкву. Церква починає формуватися з дитинства Христа: у центрі сім’я, потім пастухи, за якими йдуть волхви, наймудріші з язичників, потім Симеон і Анна у храмі.
Сьогодні ми бачимо у Церкві ті самі групи людей: матерів і батьків, дочок і синів, робітників і чиновників, мирян і богопосвячених. Навколо Ісуса щотижня збираються люди, які інакше би ніколи не проводили час разом.
Одним словом, Різдво робить все те, що робить Євхаристія, — і навпаки. Можна дивитися на Ісуса в яслах і бачити те ж саме у Гостії, яка стає для нас Його Тілом: Бог бажає бути слабким для нас; Він хоче зробити нас сильними, супроводжуючи нас; Він хоче живити наші сім’ї та збирати нас у спільноту.
Переклад CREDO за: Том Гупс, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
