У них не було майже нічого. Вони втікали від Ірода. Коли синові було 12 років, він загубився. У 33 роки закінчив життя ганебною смертю, передбаченою для рабів. Поразка, фіаско, драма…
Йосиф походив із роду і дому Давида, заручився з Марією з Назарета, Вона у Віфлеємі народила Ісуса. Згідно зі звичаєм, первородний син був обрізаний, потім пожертвуваний у Єрусалимському храмі. Потім вони втікали від переслідувань з боку правителя, який хотів знищити Дитя, а за кілька років повернулися після вимушеного переміщення до своєї землі, оселились у Назареті. Ісус загубився під час щорічного паломництва до Храму з нагоди свята Пасхи.
Це історія, яка в тому чи іншому вигляді трапляється з сотнями й тисячами сімей. Але ця сім’я була свідком незрозумілих подій, пов’язаних із цим хлопчиком. Він народився після ангельського звіщення, без участі чоловіка. І хоч ця сім’я була для Віфлеєма невідомими прибульцями, одразу ж потім прибігли пастухи, щоб віджати честь Новонародженому. Таємничі маги подарували Йому миро, кадило, золото. У Храмі пророчиця Анна і старець Симеон виголошували Йому хвалу. В Йосифа були пророчі сни. Ангели йому говорили у цих снах, як він має оберігати Марію і Дитя. А коли, згубивши, батьки зрештою відшукали Його у Храмі, то були здивовані, що Він сидів між учителями і розмовляв із ними як рівний з рівними — у 12 років.
Певно що названий батько і рідна Матір Ісуса часто не розуміли, що діється, як і не розуміли Його слів. Він, попри це, був їм слухняний, а Його слова Матір зберігала у своєму серці.
Це лише пригорща фактів, — а скільки при цьому невідомого! Те, чого не записали Євангелісти, переказує Традиція: що Йосиф був теслею, що він помер ще до того, як Ісус вирушив у світ, щоби проголошувати Добру Новину.
Я вмикаю уяву і сягаю по твори мистецтва, бо художники, яких Бог щедро обдарував талантами, виходили з інтуїції — так само як містики, спраглі кожної, навіть найменшої подробиці про Улюбленого. І я відкриваю, що набагато легше мені уявляти Святе Сімейство, прикрашене золотом та вбране у пурпур і віссон, аніж подумати, що Марія ходила по воду до криниці, варила їсти, пряла і ткала, а Йосиф працював у майстерні. І все це — через багатовікову прославу, яка розміщувала цих людей у піднебесних висотах.
Я дивлюся на художні твори і бачу, що багато з митців сприймають Марію і малого Ісуса як єдність, моноліт, натомість Йосиф — переважно дуже старий — відосібнений і віддалений, дотримується дистанції. У триптиху Босха він сушить пелюшки при вогні, десь у кутку, в обійсті напіврозваленого вертепу, тоді як Три Царі віддають честь Ісусові. Я не сприймаю цієї інтуїції, напевно продиктованої турботою про те, «щоб люди не подумали»; зате з задоволенням дивлюся на сцену заручин, яку намалював Рафаель.
Йосиф і Марія представлені як молоді й гарні чоловік і жінка, які полюбили одне одного всім серцем, хочуть одружитися і бути щасливими разом. Тому мене більше переконують сцени, що показують близькість цих двох, оскільки зовнішні жести свідчать також про психічну єдність і духовну спільність. Є такі митці, хто намалював Святе Сімейство в нічному мороці, а єдиним джерелом світла є Дитятко, а сяйво, що з Нього променить, освітлює Його захоплених батьків. Марія і Йосиф дивляться в одному напрямку. Вони багато чого не розуміли, але мали певність, що це незрозуміле Дитя перевищує їх і що вони мають Йому служити. І це зміцнювало їхню подружню спільноту, їхній зв’язок і прагнення.
Образ Мурільйо «Святе Сімейство з пташкою» показує звичайність їхнього повсякдення. Малий Ісус тримає пташку, показує її песикові з піднесеною лапою, бо хоче повеселити хатнього друга. Цього разу Його Матір — на другому плані, біля прялки, а Її названий чоловік схиляється над Сином. Так, після втечі й поневірянь, вони повернулися, створили дім, осягнули стабільність, якої потребує кожна людина, щоб могти нормально розвиватися. Що ми знаємо про те, що вони мали? Вони мали багато чи мало? Жили вельми скромно. Марія народила Дитятко в умовах нижче соціального мінімуму, в стайні, хоч і через брак місця, а не грошей. До Храму вони принесли як жертву пару голубів, бо на щедрішу жертву — ягня — їх не вистачало. Потім вони були втікачами, які весь свій скарб мали в саквах, і зрештою повернулися у рідні краї, починаючи щоразу життя і побут заново. Їхнє життя було заповнене тяжкою працею, молитвою, драмою і таємницями. Їм довелося повністю змінити свої плани на життя, повністю віддати себе в розпорядження Бога, погодитися на невідомість.
А що зі щастям? — але що таке щастя. Досягнення успіхів? Вони їх мали небагато. Їхній Син закінчив життя ганебною смертю, що передбачалася для невільників і тяжких злочиців, тобто повною поразкою і невдачею. З іншого боку, ніде ніколи не було такої сім’ї, з таким запасом любові, до повноти якої додалася любов Втіленого Бога, Його Непорочної Матері та благословенного Опікуна. Такої кульмінації любові не могли уявити ні Євангелісти, ні містики, ні митці ані ми, люди сучасні.
«Безсумнівно сяяла в цій Сім’ї взаємна любов, святість звичаїв та побожні практики — одним словом, усе, що може ушляхетнити і прикрасили родину», — написав папа Лев ХІІІ.
Я ще раз до них придивлюся. До таких зосереджених, занурених у сутінь, яку просвітлить їхній Син. Вони відкрили таємницю щастя: воно не в успіхах та силі, а в повному відданні в руки Бога. Побожні проповідники заохочують їх наслідувати. І не додають у пояснення, що, незалежно від зовнішніх чинників, цим шляхом досягнете успіху. Будете насправді щасливі.
Переклад CREDO за: Аліна Петрова-Василевич, Stacja7
фінансово.
Щиро дякуємо!
