Роздуми над Словом Божим на урочистість Богоявлення
Мт 2, 1–12
Коли Ісус народився у Вифлеємі юдейському за днів царя Ірода, то до Єрусалима прийшли зі сходу мудреці, запитуючи: «Де народжений Цар юдейський? Бо ми побачили Його зорю на сході й прийшли поклонитися Йому».
Почувши це, цар Ірод стривожився, а з ним і весь Єрусалим; тож зібравши всіх первосвящеників і книжників народу, він випитував у них, де б мав народитися Христос.
Вони ж сказали йому: «У Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком: “І ти, Вифлеєме, земле Юдина, аж ніяк не менший серед князів Юди, бо з тебе вийде Вождь, який пастиме народ Мій, Ізрáїля”».
Тоді Ірод, таємно прикликавши мудреців, вивідав у них про час, коли з’явилася зоря, і, пославши їх до Вифлеєма, сказав: «Ідіть і докладно розвідайте про Дитя; коли ж знайдете, сповістіть мене, щоб і я пішов та поклонився Йому».
Вислухавши царя, вони пішли; і ось зоря, яку побачили на сході, йшла перед ними, доки не зупинилася над місцем, де було Дитя. Побачивши зорю, вони зраділи дуже великою радістю. І, увійшовши в дім, побачили Дитя з Марією, Його матір’ю . Впавши ниць, вони поклонилися Йому і, відкривши свої скарбниці, піднесли Йому дари — золото, ладан та миро.
Та, одержавши уві сні застереження не повертатися до Ірода, вони віддалилися іншою дорогою до своєї країни.
Лише уяви, який важкий шлях подолали мудреці! Якщо вони насправді прийшли з Персії, як вважає більшість дослідників, їм довелося пройти понад 1500 кілометрів. Це приблизно чотири місяці в дорозі. А враховуючи те, що весь цей час волхви подорожували зі скарбами: золотом, ладаном і смирною, — вони наражали себе на велику небезпеку, адже могли стати легкою здобиччю для розбійників. Пам’ятаймо й те, що вони йшли не асфальтованими шосе, а вибоїстими, а то й неходженими стежками. А до того ж не були захищені ні від сонця, ні від дощу, ні від інших примх мінливої погоди. Як ти думаєш, скільки разів вони відчували спокусу розвернутися та піти додому?
Прийшовши до Єрусалима, вони не знайшли там «народженого Царя юдейського» (пор. Мт 2, 2), і їм довелося йти до Віфлеєма та «пильно» шукати Його там (пор. Мт 2, 8). Який взірець вірності та наполегливості! І це були язичники, котрі навіть не знали істинного Бога!
Сьогодні, вшановуючи тих, котрі першими вклонилися Господу Ісусу, наслідуймо їхній приклад на нашому шляху до Нього. Загрузаючи у власних недоліках і страждаючи від життєвих вітрів, уявляймо волхвів, які долають довгий шлях, сповнені рішучості знайти Месію.
Коли брехня диявола або спокуси світу намагаються позбавити нас віри, згадаймо східних мудреців, які мужньо охороняли свої скарби. Якщо дорога до святості виявляється довшою, ніж нам здавалося, або робить несподіваний поворот, не впадаймо у відчай — як волхви, які прямували до Вифлеєма, долаючи всі перешкоди. Вони «зраділи дуже великою радістю», коли знайшли Господа (Мт 2, 10). Тож і твоя наполегливість обов’язково буде нагороджена глибокою радістю, яку приносить пізнання безмежної Христової любові. Навіть не сумнівайся: ця подорож варта того, щоб її здійснити до кінця!
«Господи Ісусе, додай мені витривалості в моїй подорожі до Тебе, щоб я побачив Твою славу!»
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Джерело – «Слово між нами».
фінансово.
Щиро дякуємо!
