Бенедикт XVI і його пухнасті друзі

Покійний Папа-емерит Бенедикт XVI був відомий не лише як видатний інтелектуал, філософ і богослов. 

Як повідомляє CNA, він був також відомим «кошатником», який не міг пройти повз кота, не погладивши його. Кардинал Тарчізіо Бертоне, який працював пліч-о-пліч із кардиналом Йозефом Ратцінґером у Римській курії, сказав, що коти були його «великою любов’ю». Під час своєї служби як префекта Конгрегації віровчення майбутній Папа часто годував котів, які жили у ватиканських садах.

Невдовзі після обрання кардинала Ратцінґера на престол святого Петра кардинал Бертоне розповів, як той спілкувався з вуличними котами у Римі: «Він зупинився і сказав [їм] декілька слів німецькою мовою, ймовірно, на баварському діалекті… Він завжди приносив котам щось поїсти і тягнув їх до двору Конгрегації».

Конрад Баумґартнер, професор теології Реґенсбурзького університету, де у 1970-х роках викладав Йозеф Ратцінґер, згадував, що у той час це місце було «повне котів». За його словами, коли Ратцінґер виходив із церкви, коти йшли за ним: «Вони його знали і любили. Він проводив з ними багато часу і пестив їх».

Любов Папи Бенедикта XVI до котів сягає корінням його раннього дитинства. Його брат Ґеорґ розповідав, що родина Ратцінґерів завжди мала власних котів.

Письменниця Жанна Переґо називала Бенедикта XVI справжнім «котоликом». Вона написала ілюстровану біографічну книжку для дітей «Йозеф і Чіко: життя Папи Бенедикта XVI, яке розповідає кіт». Головний герой книжки та оповідач — рудий смугастий кіт на ім’я, який належав сусідам Ратцінґерів у Пентлінгу. Він розповідає про життя Йозефа Ратцінґера від його дитинства у Німеччині до його обрання Римським понтифіком.

«Папа любить котів і всіх тварин, тому що вони — Божі створіння» — написав у передмові до книжки Ґеорг Ґенсвайн, особистий секретар Бенедикта XVI.

Під час апостольської подорожі Бенедикта XVI до Великої Британії у 2010 році він відвідав Бірмінгемський ораторій, заснований святим Джоном Генрі Ньюменом, де познайомився з чорним пухнастим котом на ім’я Пушкін. З нагоди знайомства шия кота була прикрашена стрічкою папських кольорів — білого і жовтого. Після цього кіт, на той момент десятирічний, прожив іще 8 років і також став «автором» мемуарів.

Після того як Бенедикт XVI пішов у відставку і поселився у монастирі «Mater Ecclesiae», він продовжив свою дружбу з котами, що жили у ватиканських садах. 

У той час, коли Папа-емерит жив віддалено від світу, увагу медіа привернули його фотографії з маленьким сіро-білим котом на прізвисько Зорро та чорно-білою кицею на ім’я Контесса, або ж лагідно — Контессіна.

«Контеса і Зорро, двоє котів, що живуть у наших садах, часто приходять привітатися з вислуженим Папою», — розповів у 2016 році Ґеорґ Ґенсвайн.