Папа: мандрівка віри починається з дозволу ставити запитання

Про етапи пробудження, зростання та утвердження віри роздумував Папа Франциск на прикладі мандрівки Мудреців зі Сходу, що прийшли вклонитися Ісусові.

У проповіді з нагоди Богоявлення Святіший Отець наголосив на тому, що віра не розвивається, якщо залишається статичною, пише Vatican News.

Де є те місце, в якому можемо знайти та зустріти Ісуса? Відповідь на це запитання Папа Франциск шукав у своїй проповіді під час Святої Меси з нагоди Богоявлення Господнього, яку він у п’ятницю, 6 січня 2023 р., очолив у базиліці св. Петра. Після біблійних читань, перед проповіддю відбувся давній обряд оголошення дати Великодня та пов’язаних із нею початку Великого Посту, дат Вознесіння, П’ятдесятниці, урочистості Пресвятих Тіла і Крові, а також Першої неділі Адвенту.

Неспокій запитань

Поставивши у центрі роздумів досвід мудреців, які прийшли вклонитися новонародженому Ісусові, Папа зазначив: першим «місцем», у якому Господеві подобається, щоб Його шукали, є «неспокій запитань». Пригода цих мудреців вчить нас, що «віра не народжується з наших заслуг чи теоретичного аргументування, але є Божим даром». Саме Його благодать допомагає нам відкриватися на важливі життєві запитання. Саме це бачимо у євангельських персонажах: зоря залишає в їхніх серцях запитання «Де є Той, що народився?»

«Браття і сестри, мандрівка віри розпочинається тоді, коли завдяки Божій благодаті ми звільняємо простір для неспокою, що підтримує нас бадьорими; коли ми дозволяємо собі запитувати, коли не вдовольняємося спокоєм наших звичок, а є активними у доланні щоденних викликів; коли перестаємо консервуватися у нейтральному просторі та наважуємося зайняти незручні простори життя, що складаються зі стосунків з іншими, з несподіванок, непередбачуваного, з проєктів, які потрібно здійснити, з мрій, які потрібно сповнити, страхів, які слід здолати, зі страждань, які впинаються в тіло», — сказав Святіший Отець. Саме в такі моменти в нашому серці постають «нестримні запитання, які відкривають нас на шукання Бога» через шукання справжнього щастя та непроминущої любові.

Ризик подорожі

Переходячи до другого «місця», де можемо зустріти Господа, яким Папа Франциск назвав «ризик подорожі», він зауважив, що запитання можуть привести до спустошення, якщо не спонукають нас «пуститися в дорогу», якщо не спрямують наш внутрішній рух до «Божого обличчя та краси Його слова». «Їхнє зовнішнє паломництво було вираженням їхнього внутрішнього перебування в дорозі, внутрішнього паломництва їхнього серця». Цитуючи ці слова Бенедикта XVI, сказані рівно десять років тому, Святіший Отець підкреслив, що мудреці не зупинилися на спогляданні неба та зорі, але вирушили в ризиковану подорож. І більшість дієслів, які описують їхні вчинки, це дієслова руху.

Так відбувається і з нашою вірою. «Без безперервного руху та постійного діалогу з Господом, без слухання Божого слова, без витривалості вона не може зростати», — сказав Франциск. Недостатньо мати якусь ідею про Бога, проказати молитву для заспокоєння сумління; потрібно «ставати учнями в слідуванні за Ісусом та Його Євангелієм, розмовляти з Ним про все на молитві, шукати Його в щоденних ситуаціях і в обличчях ближніх».

«Запам’ятаймо: віра не зростає, якщо залишається статичною; ми не можемо охопити її якоюсь особистою побожністю чи обмежити стінами церков. Потрібно виносити її назовні, жити нею, постійно прямуючи до Бога і до ближніх», — наголосив Святіший Отець. Він заохотив запитувати себе, ким Ісус є для нас і чи ми прямуємо до Нього, щоби Він ставав Паном нашого життя.

Зачудування адорації

Врешті, після неспокійних запитань і ризикованої подорожі, третім місцем зустрічі з Господом Наступник святого Петра назвав «зачудування адорації». Наприкінці своєї мандрівки та пошуків волхви увійшли до домівки, побачили Дитя і, впавши ниць, поклонилися Йому. За словами проповідника, це — вирішальний момент: наш неспокій, наші запитання, наші духовні мандрівки та практики віри повинні злитися у поклонінні Господеві. «Все починається там, і це є вершиною всього, бо призначенням кожної речі не є досягнення особистої мети, здобуття слави для себе самих, але зустріч з Богом, дозвіл Йому обійняти нас своєю любов’ю», — наголосив Папа. Він підкреслив, що душпастирська активність нічого не вартує, якщо не поставимо у центрі Ісуса, адоруючи Його.

«Браття, сестри, не дозвольмо, щоби в нас погаснув неспокій запитань; не припиняймо нашу подорож, впадаючи в апатію та зручності; і, зустрівшись із Господом, піддаймося зачудуванню адорації. Тоді відкриємо, що навіть найтемніші ночі освітлює світло: це Ісус, проміння ранішня зоря, сонце справедливості, милосердне сяйво Бога, який любить кожну людину і кожен народ на землі», — підсумував Святіший Отець.