Пам’ятаєте дослідника, який реконструював вигляд обличчя Діви Марії? Атіла Суарес поділився новими результатами своїх досліджень.
Цього разу він узяв «на розгляд» Туринську плащаницю та славетний образ пензля Леонардо да Вінчі.
Атіла Суарес да Коста Філью — бразильський викладач вищої школи, автор книжок, цитованих у понад 30 країнах. Має освіту в царині технічного рисунку, також є фахівцем з історії, історії мистецтва, середньовічної Церкви, філософії, соціології, антропології, археології та культурної спадщини.
Невипадкові збіги
Цього разу бразильський дослідник представляє результати своїх найновіших трудів, присвячених зв’язкам між Туринською плащаницею та славетною фрескою «Тайна вечеря» авторства Леонардо да Вінчі. Якщо ці нові дослідження дістануть підтвердження, то результати можна буде назвати насправді дивовижними.
«Група з 13 осіб, що сидять за столом [на фресці], утворює контур мертвого тіла Христа. Візуальний ефект стає виразнішим, коли затушувати постаті Ісуса й апостолів. Завдяки цьому чіткіше видно обриси людського тіла, що лежить на столі. Точно такого, як постать чоловіка, що відбилася на Туринській плащаниці», — пише Суарес.
Дослідник нагадує, що вже були аналізи цієї фрески, які говорили про можливий, прихований між постатями св. Вартоломея і св. Якова Молодшого, контур обличчя, збіжний з зображенням на Туринській плащаниці (див. фото нижче). Сам Суарес також відкрив таку приховану постать у 2021 році на малюнку «Христос із Лекко», авторство якого приписують Леонардо.
Плащаниця, що стала скатертиною?
Спостереження бразильського дослідника збігаються з гіпотезою, що скатертина, розкладена на столі в «Тайній вечері», це насправді Плащаниця, в яку було загорнуте тіло Ісуса. До прихильників цієї теорії належать, наприклад, археолог і фахівець із критики мистецтва Ясмін фон Гогенштауфен, та нещодавно померлий лікар і письменник Ґабріеле Монтера.
«Монтера навіть показав свого часу, що розміри Туринської плащаниці та скатертини з шедевру Леонардо — збіжні. Це би, зрештою, пояснило дивну диспропорцію між розмірами столу та кількістю осіб, яких при ньому треба було розмістити. У випадку митця такого масштабу, як да Вінчі, це не могло бути випадковістю», — підкреслює Суарес.
«Це би означало, що художник не лише знав про існування Туринської плащаниці, але й також вельми нею цікавився. (…) Для рефлексивного і нетипового Леонардо все це напевно було би вправою сприйняття чи розуміння. Потенційною загадкою, яка робила образ багатшим і з більшою інтригою. (…) Те, що ми з цього виводимо, ідеально пасує до стилю Леонардо да Вінчі», — підбиває підсумки науковець.
фінансово.
Щиро дякуємо!
