Раптовість і реальність смерті — це те, з чим після 24 лютого 2022 року ми зіткнулися ближче, ніж будь-коли раніше.
Не кожен дорослий може прийняти цю реальність і дати собі відповіді на всі гострі питання, які стосуються смерті й посмертя; що вже казати про дітей, які в одну мить опинилися перед лицем проблеми, яка в іншому, мирному світі, потребувала би поступового підходу та осмислення.
Розглянемо чотири мультфільми, які у той чи інший спосіб порушують питання смерті — і того, що буває після неї. Можливо, ми зможемо винести з них певні думки, які будуть важливі та корисні не лише нашим дітям, а й нам самим.
1.«Кіт у чоботях-2: Останнє бажання» (2022)
![](https://credo.pro/wp-content/uploads/2023/02/Кіт-у-чоботях-700x482.jpg)
«Сиквел спінофу франшизи»? Звучить як вирок. Але не поспішайте викреслювати цей мультфільм зі свого списку для перегляду, адже насправді він — чи не найкраще, що останнім часом траплялося у світі анімацї.
Кіт у чоботях — хвалькуватий, зарозумілий і безстрашний герой, який почувається абсолютно непереможним через те, що в нього, як і належить котові, є цілих 9 життів. Оклигавши в лікарні після чергової смертельної небезпеки, Кіт дізнається, що вже витратив вісім своїх «запасних» життів, і наступна така пригода стане для нього останньою. Після цього він зустрічається зі зловісною постаттю в чорному каптурі, яка повідомляє Котові, що шахрувати зі смертю йому більше не вдасться, і що відтепер вона ходитиме за ним назирці, поки не доможеться свого. Зрозумівши, що сховатися від самої смерті не вдасться, Кіт у відчаї вирушає на пошуки чарівної зірки, яка може виконати будь-яке бажання, щоб відновити свої життя. Але він — не єдиний претендент на цей артефакт…
Крім ключової теми — прийняття власної смертності та природного стану речей, — цей мультфільм порушує одразу низку інших важливих питань: свідома й добровільна вкоріненість у гріху та її закономірні наслідки; жадібність, яка може перетворитися на одержимість; важливість сімейних зв’язків і любові у сім’ї; відповідальність і прощення. Крім того, кожен, хто знайомий із францисканською духовністю, буде приємно вражений її втіленням в одному з персонажів… але обійдемося без спойлерів.
2.«Піноккіо Ґільєрмо дель Торо» (2022)
![](https://credo.pro/wp-content/uploads/2023/02/Піноккіо-700x390.jpg)
Передусім, варто зазначити: якщо ви чекаєте від цього мультфільму класичної казки, яку полюбляв і до якої часто звертався папа Йоан Павло І, вам краще обрати іншу її екранізацію. В іншому ж разі його перегляд може стати для вас щонайменше цікавим досвідом, оскільки цей мультфільм, у загальних рисах зберігши сюжетну канву, подає її подекуди доволі несподівано. Він порушує такі теми, особливо гостро відчутні для нас сьогодні, як неможливість змиритися з болем втрати, прагнення знайти новий сенс існування і, звісно ж, смерті. В ході своїх пригод дерев’яний хлопчик познайомиться з самою персоніфікованою смертю і, зрештою, муситиме зробити вибір між безсмертним існуванням у формі дерев’яної ляльки чи повноцінним життям смертного, наділеного людською душею. На окрему увагу заслуговує естетика мультфільму, далека від типових для жанру яскравих кольорів і гладеньких форм.
Не обійшлося без мінусів: перенісши дію до фашистської Італії, режисер робить одним із другорядних персонажів мультфільму самого італійського диктатора Беніто Муссоліні. Спочатку це здається навіть цікавим і нестандартним ходом, однак зрештою стає зрозуміло: цей задум себе не виправдав. Виглядає так, що єдиною метою режисера було для власного задоволення позбиткуватися з Муссоліні у стилі малювання вусів і рогів на портретах мертвих письменників у хрестоматіях. Тож якщо ви не можете назвати себе поціновувачем «низького» гумору — майте на увазі: музична кульмінація мінісюжету про Муссоліні вам може не сподобатися.
3.«Пісня моря» (2014)
![](https://credo.pro/wp-content/uploads/2023/02/Пісня-моря2-700x483.png)
Цей мультфільм від творців мультфільму «Таємниця абатства Келс» про життя у середньовічному абатстві також заснований на ірландській міфології та історії.
Дія відбувається на маленькому ірландському острові наприкінці ХХ століття. Доглядач маяка на ім’я Коннор закохується у діву-селкі — чарівну істоту, представницю «тюленячого народу», здатну набувати людської подоби. У них народжується син Бен, який виявляється звичайною людиною, а потім — донька Сірша, яку матір з невідомої причини залишає на березі та зникає у морі. Минає час, і Сірша знаходить загадкову білу одіж: виявляється, що дівчинка — селкі, як і її матір, а це вбрання дає їй здатність перетворюватися на тюленя. Виявивши це, батько викидає чарівне вбрання у море, а бабуся дітей, незадоволена тим, що вони зростають далеко від цивілізації, забирає їх до міста. Діти, засмучені тим, що їм не дозволили забрати з собою улюбленого собаку, втікають. Дорогою вони знайомляться з духами мертвих, які розповідають про лиху чаклунку, що позбавляє їх вічності, перетворюючи на каменюки без почуттів та думок. Виявляється, колись ця чаклунка пережила свою особисту трагедію, і тепер вважає, що робить добро, позбавляючи світ страждань та смутку. Тепер Сірша повинна втрутитися в цю історію: врятувати себе та інших мешканців чарівного світу, допомогти лиходійці зцілити її рану і, зрештою, зробити вибір між двома світами, на перетині яких вона живе.
4.«Коко» (2017)
![](https://credo.pro/wp-content/uploads/2023/02/Коко-700x500.png)
На перший погляд, цей мультфільм — про пригоди хлопчика, який потрапив у країну мертвих, щоб побачитися зі своїми померлими родичами, — може здатися не найкращим вибором. Його сюжет побудований навколо мексиканського Дня мертвих — свята, в якому християнський спомин Усіх померлих вірних тісно переплітається з язичницькими традиціями. Однак, якщо поглянути глибше, стає зрозуміло, що ключова ідея цієї історії полягає не у барвистих костюмах і не в декораціях із черепами.
Згідно з повір’ям, цього дня двері між світами живих та мертвих відчиняються, і померлі можуть відвідати своїх рідних. Але є умова: портрет померлого повинен бути на сімейній «офренді» — своєрідному вівтарі з фотографіями тих, хто вже залишив цей світ, та предметами, які про них нагадують. Якщо ж у світі живих не залишиться нікого, хто пам’ятав би про покійного, він «помирає назавжди», перетворившись на пелюстки квіток…
Звісно, ця історія не відповідає тим розділам Катехизму, в яких ідеться про смерть і життя вічне. Але у символічній та доступній формі вона транслює як дітям, так і дорослим дуже важливу думку: мертві потребують нашої пам’яті про них — а отже, і наших молитов, бо їхня доля у посмерті безпосередньо залежить від нас.