У своєму виступі понад 70 років тому архієпископ Фултон Шін виглядав таким самим провидцем, як і пророки давнини.
«Ми перебуваємо наприкінці християнського світу», сказав він у 1947 році.
Пояснюючи, що він не мав на увазі християнство або Церкву, він додав: «Християнський світ — це економічне, політичне і соціальне життя, натхненне християнськими принципами. Цьому кінець — ми бачимо, як це помирає. Подивіться на симптоми: розпад сім’ї, розлучення, аборти, аморальність, загальна нечесність».
«Чому так мало хто усвідомлює серйозність нашої нинішньої кризи? — запитав він. — Частково тому, що люди не хочуть вірити, що їхні власні часи є поганими, частково тому, що у цьому надто багато самозвинувачень, і головним чином тому, що у них немає стандартів поза самими собою, за якими можна вимірювати свій час… Тільки ті, хто живуть вірою, справді розуміють, що відбувається у світі. Великі маси невіруючих не усвідомлюють поточних руйнівних процесів».
«Згідно зі Святим Письмом, у той день, коли був зруйнований Содом, сяяло яскраве сонце; Валтасарове царство загинуло у пітьмі; люди бачили, як Ной готувався до потопу за 120 років до його початку, але не вірили йому. Посеред удаваного процвітання та світової єдності ангели отримують наказ, але маси продовжують свої мерзенні справи. Як сказав Господь: “Бо як за днів перед потопом, їли й пили, женилися та віддавались аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег, і ніхто не знав нічого, аж поки не прийшов потоп і забрав усіх, — так буде й прихід Сина Чоловічого” (Мт 24, 38-39)».
Архієпископ Шін запитав, чи ми взагалі усвідомлюємо ознаки часу, оскільки основні догми сучасного світу розпалися на наших очах, а на зміну їм прийшли такі припущення:
1)людина не має жодної іншої функції у житті, окрім виробництва та накопичення багатства;
2)людина від природи добра, а отже не потребує Бога, щоб дати їй права, чи Відкупителя, щоб урятувати її від почуття провини, тому що прогрес відбувається автоматично завдяки науці, освіті та еволюції, яка одного дня зробить людину своєрідним «богом»;
3)ціль полягає не у тому, щоб відкрити сенс і мету життя, а саме — у спасінні душі, а лише у тому, щоб винайти нові технічні досягнення і побудувати на цій землі місто людини, яке витіснить місто Бога.
«Ми, безумовно перебуваємо наприкінці нерелігійної ери цивілізації, яка вважала релігію благочестивим додатком до життя; збудником моралі для людини, але без соціальної значущості; “швидкою допомогою”, яка опікувалася уламками суспільного ладу, поки наука не досягла точки, де уламків більше не буде; цивілізації, яка зверталася до Бога лише як до захисника національних ідеалів або як до мовчазного партнера… але такого, якому немає чого сказати про те, як слід вести бізнес», сказав Шін.
Після цього архієпископ сказав те, що спочатку може шокувати, з огляду на наш сучасний світ: «Нова ера, до якої ми вступаємо, — це те, що можна назвати релігійною фазою історії людства». Але, швидко додав він, це не означає, що люди звернуться до Бога. Вони, радше, змінять байдужість на пристрасть до «абсолюту». За душі людей точитиметься боротьба; конфлікт майбутнього триватиме між Абсолютом, яким є Богочоловік, і абсолютом, яким є «бог»-людина; між Богом, який став людиною, і людиною, яка робить себе богом; між братами у Христі й товаришами у антихристі.
Описуючи антихриста, архієпископ Шін сказав, що його релігією буде «братство без батьківства Бога, він обдурить навіть обраних». Він також вказав на роль комунізму у тому, що відбувається у його часи і поза ними, нагадавши про послання Богородиці з Фатіми, яка закликала до необхідності навернення росії.
«Бог не дозволить, щоб неправда тривала вічно. Революція, дезінтеграція, хаос повинні бути нагадуваннями про те, що наше мислення було неправильним, наші мрії — нечестивими. Моральна істина підтверджується загибеллю, яка наступає, коли її відкидають. Хаос нашого часу — це найсильніший негативний аргумент на користь християнства, який будь-коли міг бути висунутий. Таким чином, розпад після відмови від Бога стає тріумфом сенсу, повторним підтвердженням мети. Лиха є вираженням Божого засудження зла, реєстрацією Божественного Суду. Катастрофи демонструють, що зло нищить себе; ми не можемо відвернутися від Бога, не завдавши собі шкоди».
Шін назвав ще одну причину, чому має настати криза — щоб запобігти фальшивому ототожненню Церкви зі світом. Наш Господь хотів, щоб Його послідовники відрізнялися від інших: «Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо Я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ» (Йн 15, 19).
Ще у 1947 році Шін зауважував: «Посередність і компроміс характеризують життя багатьох християн. Багато хто читає ті самі романи, що й сучасні язичники, виховує своїх дітей у такий самий безбожний спосіб, слухає тих самих коментаторів, які не мають жодного іншого критерію, окрім судження про сьогоднішнє за вчорашнім і про завтрашнє за сьогоднішнім, що дозволяє язичницьким практикам, таким як розлучення та повторний шлюб, проникнути у сім’ю […] Більше немає конфлікту та протистояння, які мали би характеризувати нас. Ми менше впливаємо на світ, ніж світ впливає на нас».
Що Шін сказав би нам сьогодні, коли ми згіршилися набагато більше, ніж у його часи? «Час від часу диявол отримує довгу мотузку, бо ми ніколи не повинні забувати, що наш Господь сказав Юді та його банді: “це ваша година, і влада темряви” (Лк 22, 53). У Бога є свій день, але у зла є своя година, коли пастух зазнає удару, а вівці розгубляться». Проте Шін, говорячи про появу антихриста, боїться не за Церкву, а за світ:
«Ми тремтимо не від того, що Бог може бути скинутий з престолу, а від того, що може запанувати варварство; може загинути не транссубстанціація, а дім; можуть зникнути не Таїнства, а моральний закон. Церква не може мати інших слів для жінки, яка плаче, крім слів Христа на шляху до Голгофи: “Дочки єрусалимські, не плачте надо Мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!” (Лк 23, 28)»
Шін нагадує, що протягом століть Церква мала свої Страсні п’ятниці, але після них завжди настають Великодні неділі, адже Ісус обіцяв, що брами пекла не подолають її, бо Він із нами по всі дні аж до кінця світу.
Подібно до пророків давнини, Шін був непохитним у надії, даючи практичні рекомендації, такі ж актуальні сьогодні, як і в 1947 році.
По-перше, християни «повинні усвідомити, що момент кризи — це не час відчаю, а час можливостей. Чим краще ми можемо передбачити загибель, тим краще ми зможемо її уникнути. Як тільки ми визнаємо, що гнів Божий на нас, ми отримуємо право на Боже Милосердя. Саме через голод блудний син сказав: “Встану й піду до отця мого”. Саме Божа кара творить надію. Розбійник на Голгофі прийшов до Бога через розп’яття. Християнин знаходить підґрунтя для оптимізму у найбільш глибокому песимізмі, бо його Великдень настає через три дні після Страсної п’ятниці».
Шін також запропонував велике, сповнене надії заохочення: «Одним із небесних сюрпризів буде можливість побачити, скільки святих з’явилося серед хаосу, війни та революції». Він вказує на великий натовп, що стоїть перед престолом Бога, й ідентифікує його як тих, «що прийшли від горя великого, і обмили одежі свої, і вибілили їх у крові Агнця» (Одкр 7, 14).
«Світ дає вашим душам страшний заклик — заклик до героїчних зусиль в одухотворенні. Католики повинні активізувати свою віру, повісити розп’яття у своїх домівках, які нагадуватимуть, що ми також повинні нести хрест; збиратися сім’єю щовечора, щоб молитися Розарій і через спільну молитву просити заступництва для світу; ходити на щоденну Месу, щоб дух любові й жертовності міг бути вкраплений у нашу справу, наше суспільне життя та наші обов’язки. Більш героїчні душі могли би щодня проводити Святу Годину — особливо в парафіях, які усвідомлюють потребу молитов відшкодування і благання, проводячи такі богослужіння у своїх храмах.
Сили зла об’єдналися; сили добра розділені. Можливо, ми не зможемо зустрітися на одній лаві, але ми можемо зустрітися на колінах».
Архієпископ Шін дав корисні настанови нашого духовного і вічного блага: «Тим, хто має віру, краще залишатися у стані благодаті, а тим, хто не має ні того, ні іншого, краще дізнатися, що це означає, бо у майбутньому буде лише один спосіб зупинити тремтіння ваших колін: впасти на них і молитися. Найважливіша проблема сучасного світу — це ваша душа, бо боротьба триває саме за неї. Єдиний вихід із цієї кризи — духовний, бо біда не в тому, як ми зберігаємо свої книги, а в тому, як ми бережемо свою душу. Ця година ближче, ніж ви думаєте».
Фултон Шін радив звертатися з молитвою до Архангела Михаїла. До 1960-х років її читали у кожній парафії після кожної Меси. Сьогодні цю практику подекуди відновлюють — і було би добре, якби так зробили скрізь.
«Ми повинні особливим чином звертатися до Пресвятої Богородиці, — сказав він на завершення, а потім помолився такими словами: “Як Ти сформувала Слово, що стало Тілом у Твоєму лоні, сформуй Його у наших серцях. Будь серед нас, коли вогняні язики спускатимуться на наші холодні серця, і коли впаде ніч, прийди, о Володарко Небесної Сині, покажи нам ще раз Світло Світу в серці дня”».
І Вона прийде, як сказала у Фатімі: «Зрештою, Моє Непорочне Серце переможе».
Переклад CREDO за: Джозеф Пронехен, National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
