Іспанська містичка та вчителька споглядального життя радила своїм духовним донькам зосереджувати увагу не на зреченнях, а на Найважливішому — на Христі. За такого підходу до Великого Посту може змінитися все!
Ми входимо у Великий Піст, тобто 40‑денний період приготувань до Пасхального Тридення. Він здається часом відречення, самобичування і смутку? Ну що ж; можливо, непорозуміння чи упередження не дозволяють вам пережити цей інтенсивний літургійний період насправді по‑християнському.
Свята Тереза Авільська — одна з найбільших в історії спеціалісток зі споглядальної молитви — залишила у своїх творах низку порад, які допомагають глибоко духовно пережити Великий Піст. Ці вічні поради від містички XVI ст. вас здивують!
1.Правильна мета
Великий Піст, якщо його переживати по-християнськи, у своїй суті не означає мазохізму. Адже не йдеться про жертви задля них самих. Свята Тереза Авільська пояснює: саме любов Ісуса, а особливо Його Страсті, смерть і воскресіння, надають сенсу нашому життю і є правильною точкою відліку.
Як описує Тереза, її справжнє навернення відбулося 1554 р. Їй тоді було 39 років, із яких майже 20 вона провела в монастирі Втілення в Авілі. Вона зізнається, що протягом усього цього часу провадила «подвійне життя». Іноді її справді переповнювала молитва. Але в багатьох інших моментах вона була поверховою і гаяла час на зустріч і дружбу без духовного значення.
Свою глибоку переміну св. Тереза описала в дев’ятому розділі автобіографічної «Книги життя», написаній 10 років по тому. Ця зміна відбулася в момент дуже особистої зустрічі з Христом, коли образ «Ecce Homo», залишений у каплиці, зворушив найчутливіші струни її душі. Кармелітка з Авіли раптом дуже відчутно побачила любов Ісуса до неї, заради якої Він терпів різноманітні страждання.
«Я відчувала такий біль від думки про невдячність, якою реагувала на ті рани, що здавалося — у мене зараз розірветься серце», — пише Тереза у спогадах. Таким є і справжній сенс Великого Посту: приготувати свою душу і життя на досвід любові Христа в Його стражданнях, смерті й воскресінні.
Тому молитва, така важлива під час Великого Посту, полягає в дуже простій речі: в інтимній «розмові з Тим, Хто, як ми знаємо, нас любить» («Книга життя», 8,5).
2.Смирення
Зосереджуючись на любові Христа, св. Тереза запрошує нас до розуміння своєї реальності. У цьому полягає справжнє смирення, до якого нас заохочує Великий Піст і яке християнин має в собі плекати, щоб мати змогу відчути цю любов.
Містичка пише: «Скеруймо свій погляд на Ісуса, наше благо, — і там навчимося справжнього смирення. Сам Господь каже нам: “…навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем”» (Мт 11,29).
Свята Тереза колись запитала себе: «Чому Господь так сильно любить смирення?» І знайшла відповідь: «Бог — це найвища Істина, смирення — це ходити в Істині, а найглибша [істина ] — це те, що ми не маємо [в собі] нічого доброго, крім убогості й нікчемності. А той, хто цього не розуміє, живе у брехні» («Внутрішній замок»).
3.Відстороненість
З любові до Ісуса походить одна з типових постав Великого Посту: відстороненість. Це такий стан душі, в якому вона звільняється від будь-якої невпорядкованої прив’язаності до чогось або когось, окрім Бога.
Відстороненість проливає світло на такі великопісні практики, як самозречення, жертовність, милостиня. Це не означає ні придушення якихось бажань чи амбіцій, ані формування жорсткого й нечутливого серця, бо любов — це перший і найбільший обов’язок. Саме любов надає сенсу відстороненості.
Свята Тереза Авільська пише: «Поговорімо тепер про зречення, яким воно має у нас бути, бо в ньому, якщо воно досконале, полягає і міститься все». Секрет християнства у тому, щоби прийняти все своє життя з любові до Христа і відмежуватися від усього, що може нас від Нього віддалити» («Шлях досконалості», 8).
4.Любов до ближнього
Приготування в період Великого Посту до переживання таємниці Страстей, смерті й воскресіння Христа зрештою означають жити конкретною любов’ю до ближнього. Містичка з Авіли у «Внутрішньому замку» пише: «Справжня досконалість повністю ґрунтується на любові до Бога й до ближнього; що краще ми виконаємо ці дві заповіді, то вище стоятимемо в досконалості». На думку святої Терези, неможливо любити Бога, не люблячи ближнього, й неможливо любити ближнього, не люблячи Бога.