Відпочивати — це воля Бога

Конференція о. Кшиштофа Ґживоча про значення тиші в людському житті.

Христос, звертаючись до учнів: «Ідіть самі осторонь» — каже до них: «Та й відпочиньте трохи» (Мк 6,31).

Христос велить своїм учням відпочивати після праці. Будь ласка, вслухайтеся в ці слова як у слова Христа: Божою волею є те, щоб ми відпочивали. Необхідно усвідомити: відпочинок це не розкіш. Це — заповідь; це воля Господа Бога.

«Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи». Тут, якщо можна так сказати, нема альтернативи: якщо хочеш працювати — необхідно також відпочивати.

Відпочинок це така сама заповідь, як і заповідь праці. Волею Христа є те, щоб учні відпочили. Це — П’ята заповідь: «Не вбивай». У П’ятій заповіді — катехісти це знають — ми, представляючи заповідь, розбираємо також роль відпочинку.

П’ята заповідь іде перед Шостою. Вона важливіша, ніж «не чини перелюбу»! Часто сексуальне напруження, яке провадить до перелюбу, випливає з надмірної втоми. Тому що втома інколи пробує «розрядитися» через погано прожиту сексуальність. Труднощі з сексуальністю часто спровоковані перевтомою.

Добре також порозмірковувати про те, що хто по‑справжньому любить, той втомлюється. Любов — стомлює. Справжня любов — це труд. Неправильно думати, що коли хтось по-справжньому любить, то він невтомний! Це вкрай ризикована теза.

Подивіться на Христа, як Він сидить при криниці, біля самарянки. «Я хочу пити… Я втомився…» Він змучений, Він падає з ніг. Любов стомлює. Варто просити Бога, щоб дав нам не соромитися втоми. Вона не є ознакою браку любові!

Втома — це щось дуже правильне: вона свідчить про добре виконану роботу.

Коли починається відпочинок, він починається… з утоми. Коли діти завершують шкільний рік, із цим напруженням річної роботи і очікування оцінок, вони приходять додому в очікуванні на відпочинок, — але саме тоді проявляється втома.

На початку відпочинку приходить Пані Втома. Бо вона лише тоді проявляється, виходячи з глибин. Це перша зустріч, коли «ідеш осторонь, насамоту»: зіткнення зі своєю втомою. Поки ми ще працюємо — ми діємо на залишках акумуляторного заряду; коли ми даємо собі розслабитися — саме тоді робимо купу помилок. Студенти тоді часто випивають по гуртожитках. Очікувалося, що сесія закінчиться, почнуться канікули і все буде добре, —але ні, не вдається! Всі механізми, які досі хоч якось мене тривали, тепер відключилися. Марафонець, якому потрібно добігти останні кілька метрів, потім просто осідає і вже не може поворухнутися… Про це потрібно пам’ятати. Адже ми часто дивуємося тому, що проявляється першим, коли починається відпочинок, — а першою приходить втома.

Що ми кажемо до Пані Втоми, коли вона приходить? Надаємо їй місце, женемо геть, заперечуємо? Адже це ВІДПОЧИНОК, у ньому ж немає місця для втоми, втома — це ж від роботи? — ні. Втома проявляється, коли ми починаємо відпочивати. Коли ми працюємо, то часто про неї не пам’ятаємо. Або відчуваємо десь дуже глибоко й далеко: ну так, в принципі, я втомлений. Але у повноті своїй втома проявляється тільки коли ми починаємо відпочивати. Коли ми насамоті, осторонь, у пустинному місці. Й тоді Ангел Втоми перетворюється на демона змученості, якщо її залити алкоголем, та ще й увімкнути радіо, щоб у голові дзвеніло…

Демони — це вигнані ангели. Тому перше, що я повинен зробити, це помолитися своєю втомою. Зробити втому словами своєї молитви. Нехай вона заспіває «Магніфікат» разом із Марією, на вечір дня тяжкої праці. Нехай твоя втома заспіває «Величає душа моя Господа» — це ознака добре виконаної праці. З цією дивною Пані Втомою потрібно сидіти при столі так довго, скільки їй цього хочеться, доки вона сама не піде.

Втому необхідно прийняти і не заливати її, не заглушувати, щоб вона не перетворилась на демона і не стала вимагати неправильної розрядки. Чи то роздратуванням, чи залежністю від телевізора, сексуальності, алкоголю…

Відпочинок необхідний, щоби працювати. Відпочинок і праця — це не дві різні дійсності: це дві сторони однієї дійсності. Є такий старий жарт: хто хоче провадити духовне життя, спершу мусить виспатися. Тому що час для спільноти, спілкування, друзів — на другому місці. На третьому місці — посилена молитва, а на четвертому — багато праці. І не можна плутати цей порядок. Спершу необхідно виспатися, а потім — будувати спільноту.  Тому що без добре побудованої спільноти навіть великий труд буде поганим. Хто не відпочив як належить, тому працювати заборонено, він дурниць накоїть, після нього переробляти доведеться. Втомлений сіяч сіятиме каміння, бо він не побачить, що робить! Так, він може бути задоволений собою, як багато він потрудився; але після нього інші будуть змушені це каміння збирати.

Відпочинок стосується праці; праця стосується відпочинку. Хто каже «я не маю часу відпочивати» — повинен сказати «я не маю часу працювати». В такому стані працювати — гріх! Поганою роботою можна зробити багато зла. Для спільноти краще, щоб така людина взагалі нічого не робила. У мене є право на те, щоб хірург, який робитиме мені операцію на серці, перед операцією виспався, хіба не так? Отже, порядок такий: спершу треба добре виспатися; далі — мати друзів; потім — багато молитися і тільки потім — працювати. І не плутати цей порядок.

Що заважає нашому відпочинку? Коли втома буває доброю, а коли вона справді може бути поганою?

Ми повинні втомлюватися — але не перевтомлюватися. Втома повинна інтегрувати, а не дезінтегрувати. Коли робота перевтомлює?— коли вона безглузда. Коли я роблю те, що для мене не має сенсу; коли від роботи немає радості. Безглузда робота не дасть осмисленого відпочинку. Повертаючись зі збору урожаю, втомлені й спітнілі, ми співаємо пісень від задоволення: ми виконали осмислену роботу. Той, хто виконує безглузду роботу, не зможе відпочивати; він відчуватиме провину за те, що не працював добре.

Вимучити може виконання роботи, яка перевищує наші сили. Хто не надається в педагоги, повертатиметься зі школи вимученим: він не вміє поводитися з дітьми. Такий учитель бореться з учнями, конкурує з ними, воює, як із розбійниками: він втомився. Він бореться З дитиною, а не ЗА дитину. Таким безглуздо-вимученим буде лікар, який став лікарем, бо мама так хотіла, і нема де подітися, йди працюй. Робота, яка нам понад силу, виснажує нас. Не кожний годиться в акушери, вчителі, священники, — потрібно мати покликання. Коли Бог дає покликання, Він дає також і те, що відповідає цьому покликанню. Бог знає мене найкраще і дає те, що мені відповідне; якщо ж я сам вибираю якусь роль, то можу вибрати те, що буле не по мені, — а це втомлює.

Втомлює праця, яка насправді виконує іншу роль. Наприклад, учитель, який прагне задовольнити свою потребу в соціальних зв’язках. Він самотній, а у стосунках з учнями намагаються заповнити свою потребу в акцептації, стосунках, також і особистих, не маючи їх поза роботою. Є «синдром актора», який працює багато і ще більше, стараючись свою потребу в акцептації, прийнятті, заповнити грою зі сцени, спілкуванням із глядацькою залою. Це ніколи не вдасться, адже між сценою і залою завжди є відстань; але такий актор, силкуючись заповнити порожнечу, стає трудоголіком.

Трудоголізм з’являється тоді, коли робота для вас виконує іншу роль, ніж власне робота. Потайки, приховано, людина працює зовсім не з тих причин, які би мали бути. Ніби хоче «наповнити інший живіт», ніж безпосередньо цей, яким є потреба заробити грошей на утримання себе чи своєї сім’ї.

Коли я залежний від роботи, то це Я У НЕЇ є, а не вона у мене.

Неправда, що як більше працювати, то буде більший успіх. Це марксизм. Ми живемо у світі, в якому дуже багато знань. Однак людині не потрібно стільки знань, щоб любити, — а надмірність знань втомлює. Надмірність знань може дезінтегрувати, розвалити людину майже так само, як надмірність роботи. Успіх любові залежить не від кількості знань чи роботи. Люди постійно працюють, постійно щось роблять, і в монастирі, і на роботі, і вдома… Припини, зупинись на хвилинку! Потерпи пів години, нехай цей посуд залишиться немитим. Але ні — завжди потрібно вимити посуд, а за посудом знайдеться щось іще, і ще витерти пил, і так минуло 80 років, і не було коли познайомитися зі своєю жінкою як слід, бо завжди був немитий посуд, і пилюка, і не неприбраний гараж!..

Потрібно «стерпіти біль немитого посуду». Це формула однієї моєї знайомої, яка сказагал: я навчилася терпіти біль невимитого посуду — нехай лежить, хоч і згниє, а я іду з чоловіком на прогулянку. Акцентування зовнішньої організованості часто прикриває глибокий безлад всередині. Якщо в когось чашки завжди стоять ручками строго на південь, то можна говорити про великі внутрішні проблеми…

*

Це не всі причини перевтоми; нерідко дуже складно виявити, що ж насправді примушує мене перевтомлюватися. Чому я почуваюсь не втомлено-задоволеним, а перемученим; чому моя втома надто велика.

Відкрити те, що мене ПЕРЕмучує, допомагає тиша. Дуже корисно поєднувати відпочинок із тишею. Вона становить серцевину відпочинку. Тому починати відпочинок необхідно з утихомирення. З символічного вимикання радіо і телевізора, наприклад. Нехай тоді приходить Тиша і робить щось своє, добре…

На підставі запису конференції о. Кшиштофа Ґживоча для подружніх пар