Еллен Орган відома у світі як «мала Неллі від Святого Бога» — так вона називала Спасителя. Про неї також казали «Янголятко Пресвятого Таїнства». Ця дівчинка прожила неповні п’ять років, а попри це її життя було святим і вражаючим.
Історія її прекрасного, але й дуже короткого життя розпочалася 1903 року в Ірландії. Еллен народилася 24 серпня. У сім’ї вже було троє старших дітей.
«Вартуватиму разом із тобою»
Коли Еллен сповнилося два рочки, вона вже багато говорила про Бога. Її тато був просто-таки шокований, коли крихітна донечка вхопила його за руку і хотіла завести до храму на Святу Месу. По дорозі багато говорила про Спасителя. Коли довідалася, що тато, військовий, стоятиме на варті вночі, — попросила маму купити їй розарій і сказала татові: «Вартуватиму разом із тобою». Цілу ніч чекала на нього.
1905 року сім’я перебралася з Вотерфорда до Спайка — острівного форту в гавані Корк. Стан здоров’я матері сильно погіршився. За два роки вона померла від туберкульозу легень. Найстаршій дитині тоді сповнилося тільки 9 років. Батько, Вільям Орган, був зайнятий своєю військовою службою. В хатніх клопотах і нагляді за дітьми спершу допомагала сусідка.
Неллі була дуже чутливою дитиною зі слабким здоров’ям. Вона потребувала особливої опіки й турботи. Також вона була найменша і потребувала материнської любові, обіймів, тепла. Окрім того, лікарі побачили, що в неї кривий хребет. Сидіти випроставшись їй було дуже боляче. Були в маленької проблеми і з вродженим вивихом стегна. Вона часто плакала.
Вільям зрозумів, що подальше життя сім’ї без матері буде для дітей дуже важким. Тому попросив знайомого священника знайти хороший дім, куди можна буде віддати дітей.
Кожне з дітей потрапило до іншої інституції, що займалися вихованням сиріт. Неллі та її старша сестра Мері знайшли підтримку у Сестер Доброго Пастиря в Корку. Дітям там було добре, черниць вони звали «мамами».
За кілька днів Мері помітила, що її сестричка, прокидаючись уночі, плаче, щось шепоче і дуже часто кашляє. Лікарі підтвердили туберкульоз, дівчинку перевели в інше крило монастиря, де розташовувався шпиталь. Там Неллі проводила час із котиком, з яким гралася, розмовляла і ділилася їжею.
Хіба Святий Бог не є добрий?
Коли Еллен почулася дещо ліпше, сестри вивезли її на ігровий майданчик. Одного дня їй зробили подарунок — коробочку з бусинками. Дівчинка засунула їх у рот, бусинки застрягли в горлі. Малу пацієнтку швидко забрали до лікарні Пресвятого Серця, що була на території монастиря.
Хірурги усунули з горла бусинки, що застрягли в кінці трахеї. Через два дні дівчинка стала млява, апатична. Туберкульоз повернувся. Два місяці маленька провела в лікарні, нею займалася медсестра. Дитина мала величезну вдячність за цю опіку. Міс Холл розповідала дівчинці про Різдво Спасителя, Його любов до людей.
Неллі часто повторювала, що це «історія Святого Бога, який був малим Ісусом». Коли вона стала почуватися краще, то попросила, щоб їй принесли статуетку малого Спасителя. Притуляла її до себе і казала: «Моя дитинка». До її палати сестри принесли свіжі квіти. А вона повторювала: «Хіба ж Святий Бог не добрий, що зробив для мене такі красиві квіти?»
«Там є Святий Бог»
Якось Неллі попросила медсестру віднести її до каплиці. Дівчинка доти ніколи не бачила Святу Гостію в монстранції. Вона вказала пальчиком і промовила: «Там Він є, там Святий Бог». Євхаристію вона називала «прихованим Ісусом».
Стан здоров’я малої знову погіршився. В неї почали випадати зуби, вони розкришувалися, як і сама щелепа. Дівчинці давали засоби дезінфекції. Вона часто брала до рук хрест і притуляла його.
Вона полюбила відвідувати каплицю, яку називала «Дім Святого Бога», і була зачарована статуями та образами, зокрема — Хресною дорогою. Коли їй розповіли історію страждань і смерті Ісуса, вона розплакалася.
Одного ранку відбулась така розмова між Неллі, медсестрою та однією з черниць:
— Як ти, люба? — запитала міс Холл. — Я думала, що ти була біля Святого Бога.
— О ні! — відповіла Неллі. — Святий Бог каже, що я ще недостатньо добра, щоб піти до Нього.
Вона зустрічалася зі Спасителем у розмовах.
Еллен Орган народилася в армійських казармах, де в’язницю називали тюремним ізолятором. Побачивши Євхаристію в дарохранительниці, вона сприйняла Ісуса як в’язня в камері.
Під час Меси, коли її опікуни поверталися, прийнявши Ісуса Євхаристійного, дівчинка просила поцілувати її, щоб хоч так мати участь у їхньому Причасті.
Неллі Орган в труні. Фото: Pictures of Ireland
Чим є моє страждання?
Чотирирічною дитиною Неллі вже вміла молитися основні молитви, знала молебень до Страстей Господа Ісуса. Коли біль ставав незносним, дівчинка повторювала: «Бідний Святий Бог! Ох, бідний Святий Бог! Чим є моє страждання порівняно з тим, що Ти терпів за мене на хресті?»
Неллі дуже хотіла прийняти Ісуса у Причасті, однак вона була надто малою — а в ті часи дітей не причащали. До неї прислали священника, щоб він розпізнав стан її свідомості. Вона відповіла: «То Святий Бог. То Він робить монахинь і всіх інших святими!»
Був випадок, що Неллі розпізнала обман працівниці монастиря, яка стверджувала, що була на ранковій Месі. Дівчинка сказала: «Ти сьогодні не отримала Святого Бога».
Священник написав листа до єпископа, щоби той дав згоду на уділення Неллі Орган Першого Причастя. «Я матиму Святого Бога у своєму серці», — раділа дівчинка.
Дитя, яке переконало папу Пія Х
6 грудня 1907 року вона від самого ранку чекала на Євхаристію. Ручки й ніжки її тремтіли від радості, а всілякі прояви хвороби відступили. Дівчинку посадили в невелике крісельце. Її голівка була схилена; Неллі ревно молилася. Як написав потім священник, який уділяв їй таїнство: «Неллі виглядала так, ніби в екстазі, і всі помітили небесне сяйво, яке освітило обличчя дитини».
Відчутний раніше неприємний запах гнилизни з її рота зник. То саме завдяки цій малій папа Пій Х видав 1910 року буллу «Quam singulari», зменшуючи вік Першого Святого Причастя для дітей від 12 до 7 років.
Неллі казала, що бачила Христа — маленькою дитиною, як і вона сама, — і Діву Марію. Кілька разів вона стверджувала, що бачила, як Празьке Немовля (відоме у світі зображення Дитятка Ісуса, що зберігається в Празі) танцює для неї.
«Не плачте, я йду до Святого Бога»
Неллі втрачала апетит. Вона жила вже тільки Святим Причастям. Медсестра плакала над її ліжком. Дівчинка запитала: «Чому ви плачете? Треба радіти, що я іду до Святого Бога!» На смертному ложі вона молилася про здоров’я для міс Холл.
Неллі часто просила про тишу і спокій. Вона хотіла на самоті порозмовляти з Богом.
Один священник запрагнув приїхати до Корка і побачити цю дитину. Однак через власну тяжку хворобу мусив від цього відмовилися. «Святий Бог дуже любить цього отця», — сказала мала. І додала, звертаючись до свідків: «Йому покращає, але він мене ніколи не побачить». Вона згасала просто на очах.
Сестра-черниця навіть звернулася до неї з проханням, щоб Неллі забрала її «до Святого Бога». Мала Еллен їй відповіла: «Святий Бог не може тебе забрати, доки не почуєшся краще і не зробиш того, що Він хоче, щоб ти зробила». Мати Франциска прожила 99 років і померла аж у 1969‑му.
Близько третьої години дня 2 лютого 1908 року дівчинка вже лежала нерухомо. Вона ворушила устами, наче з кимось розмовляла. Підвела очі вгору і розцвіла усмішкою… О четвертій годині 2 лютого вона з’єдналася зі своїм Святим Богом назавжди. Їй було чотири роки, п’ять місяців і вісім днів.
На відміну від інших закладів, якими керувало Згромадження Сестер Доброго Пастиря і чиїх померлих часто ховали у спільних могилах, Неллі поховали на кладовищі святого Йосипа в Корку. Коли за рік, у 1909‑му, її тіло ексгумували, — воно виглядало незмінним з дня поховання, з гнучкими кінцівками, а її одяг і вельон для Першого Причастя були як нові.
Могила малої Неллі на громадському кладовищі приваблювала відвідувачів з усієї Ірландії, і зрештою сестри отримали дозвіл перепоховати Янгелятко Пресвятих Дарів на своєму монастирському цвинтарі.
Переклад CREDO за: Вікіпедія; Анна Гембальська-Берекець, Aleteia
Фото: Pictures of Ireland
фінансово.
Щиро дякуємо!
