П’ятниця перед Вербною Неділею стала у шаргородському санктуарії Страстей Господніх традиційним днем проведення великопісного молебня Хресної Дороги. Санктуарій Страстей Господніх — а це шаргородський храм св. Флоріана і Хресна Дорога, каплиці-стояння якої побудовані на шаргородських пагорбах — стала місцем паломництва віруючих з різних куточків України. Особливо багато паломників приїжджають на великі молебні, які відбуваються чотири рази на рік. Задуманий як дієцезіальний, молебень Хресної Дороги в Шаргороді, став фактично всеукраїнським.
Цей рік не став виключенням. Молебень, що відбувся в останній день березня, був, присвячений темі «Вільність». На нього до Шаргорода прибули чимало вірних з парафій Брацлава, Чернівців, Ганополя, Полонного, Мурафи, Жмеринки, Городківки, Браїлова, Крижополя, Копіївки, Чечельника, інших парафій Кам’янець-Подільської дієцезії, а також з поза її меж, зокрема з Житомира.
Службу Божу, яка передувала молебню, очолив міністр провінції Ордену Братів Менших в Україні бр. Даниїл Ботвіна OFM, з ним співслужили священник парафії св. Флоріана бр. Симон Байдацький OFM та група священників з різних парафій, що приїхали разом зі своїми парафіянами.
«Хресна Дорога, — сказав для CREDO бр. Даниїл Ботвіна, — дуже важлива, тому що знаком нашого спасіння є страждання, смерть і воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Це — центральні пункти християнства. Тому Хресна Дорога, яку ми з вами молимось, яку роздумуємо, допомагає нам наблизитись до Ісуса, краще зрозуміти любов, яку Він мав до нас. Саме тому культ Хресної Дороги розповсюджений в усьому світі. Ми в Україні повертаємось до цього: наш народ завжди шанував Хресну Дорогу. І тепер, після панування комунізму, ми відновлюємо краще розуміння цієї молитви. І те, що наші брати започаткували в Шаргороді, зробивши Хресну Дорогу зі стояннями-каплицями — це для нас усіх великий дар, але й великий виклик, що спонукає нас ще більше поглиблювати нашу віру».
Торкаючись теми молебня, міністр провінції Братів Менших сказав: «Відомо, що наш народ вільний і наша країна вільна. За цю вільність ми нині боремось. А Хресна Дорога — знак вільності від гріха. Саме на Хресній Дорозі Ісус показує нам наскільки Він нас любить, на які страждання йде заради того, щоб звільнити нас від гріха. Його смерть — це відкуплення кожного з нас. Вільність, за яку ми боремось, ми, фактично, черпаємо з Хресної Дороги».
Вітаючи зібраних на св. Літургії, бр. Симон Байдацький сказав: «Мені дуже приємно дивитися, як наповнюється храм…. Тоді пригадується фрагмент зі Святого Писання, де Господь Ісус говорить: «Де двоє або троє збираються в Моє ім’я, там Я є» Зараз тут нас зібралось значно більше …»
«Усе наше християнське життя, — говорив, проголошуючи проповідь бр. Даниїл Ботвина, — ми намагаємось вдивлятись в хрест, відкривати цю велику таємницю, цю велику любов, яку показує нам Христос, помираючи за нас. Сьогодні, в цей період Великого Посту, коли пару тижнів ми з вами молимося Хресну Дорогу, роздумуємо про хрест, я хотів би запропонувати маленький роздум про погляд св. Франциска на те, як хрест змінив його життя. В Літанії до св. Франциска ми молимось такими словами: «Святий Франциск, котрий носив на своєму тілі знаки страждань Христа і пишався лише хрестом». Хрест для Франциска з Ассизі набув особливого значення, коли він, проходячи біля храму Сан-Дам’яно почув голос, який закликав його увійти до цього храму. Коли він увійшов і побачив хрест — хрест, який ми нині добре знаємо як францисканський хрест — почав молитися і почув слова, які Ісус Христос сказав йому: «Франциску, йди і відбудуй Мою Церкву». Ці слова Франциск почув з хреста. […] Коли ми вдивляємось в особу св. Франциска, відкриваємо і себе. Ми також намагаємось дивитися на хрест, роздумувати над мукою Христа. І Христос також і сьогодні звертається до нас і каже: «Ти іди і відбудуй Мою Церкву». Тобто — іди туди, де ти працюєш, де ти навчаєшся, іди туди, де ти перебуваєш кожного дня свого життя, в суспільство, в твоє оточення і спробуй відбудувати Церкву: покажи християнське обличчя, обличчя любові, доброти, покажи це обличчя іншим людям. З цим закликом Христос звертається до кожного з нас».
Проповідник навів слова св. Франциска: «Понад всі благодаті і дари Святого Духа є дар перемоги над самими собою» і показав, яким чином вони стосуються життя віруючої людини: «Розпочинаючи Великий Піст, ми приймаємо різні постанови, наміри, відречення, і робимо це для того, щоби перемогти свої слабкості, перемогти свої гріхи. Під кінець Великого Посту ми робимо певний іспит сумління і дивимось, що нам вдалося, а що не вдалося. І дуже часто кажемо: «Не вдалось те і те, спробую на наступний рік». А може не треба відкладати на наступний рік? Може варто розпочинати духовну боротьбу вже зараз?»
Коли зібрані на Месі вийшли з храму, щоб йти Хресною Дорогою, йшов дощ. Це, звичайно, нікого не зупинило — раніше в Шаргороді під час Хресної Дороги бували і справжні зливи.
Роздуми над стояннями Хресної Дороги приготував вікарій парафії] св. Йосипа Обручника Пречистої Діви Марії в Чечельнику бр. Славомир Ветлугін OFM. «Від людей, — сказав він, розпочинаючи молебень, — часто можна почути скарги і нарікання на негаразди наших часів: і війна, і те і друге, і все не так, як треба. Складається враження, що вони думають, що раніше усі жили, як в раю. Щоб спробувати показати, що це не так, я вирішив говорити у цих роздумах про події зі старозавітної історії ізраїльського народу».
Роздуми І, ІІ, ІV і VІ стоянь торкались подій, описаних в Книзі Естери, коли завдяки Божому Провидінню і сміливості однієї з його дочок — Естери — ізраїльський народ, розкиданий по всій території Перської імперії від Індії до Ефіопії, був врятований від цілковитого знищення. По дорозі між цими стояннями учасники молебня співали Коронку до Божого Милосердя, просячи про милосердя для українського народу.
V стояння було присвячено Юдиті — іншій жінці, якій ізраїльський народ був зобов’язаний порятунком від завоювання військом царя Навуходоносора, котрий вимагав від усіх, кого підкоряв, визнавати його богом. Її подвиг описано в однойменній книзі Старого Завіту. Приклад Юдити, як і приклад Естери, вчить, за словами бр. Славомира, як долати труднощі і небезпеку: «спочатку — молитва, потім — дія».
На ІІІ, VІІ і ІХ стояннях роздумували про пророцтва Єремії, котрий в найбільш драматичний період ізраїльської історії протистояв породженим поверхневою релігійністю безплідним очікуванням того, що «Бог врятує вибраний Ним народ незалежно від його поведінки».
На VІІІ стоянні була прочитано один з розділів Книги Плач Єремії — книги, що містить «5 жалобних пісень по зруйнуванню Єрусалиму».
Наступна книга, над якою роздумували учасники Хресної Дороги, стала Книга Макавеїв — перша і друга. На Х стоянні мова йшла про те, чому ізраїльтяни не приймали грецьку культуру, яку їм намагались накинути завойовники, на ХІ — про мучеництво Елеазара, на ХІІ — про матір і сімох її синів, котрі загинули страшною смертю, але не зріклися своєї віри.
Предметом роздумів на двох останніх стояннях стала Книга Товита, котрий сам «виявляв милосердя до своїх співвітчизників у вигнанні» і навчав свого сина Товію: «Милосердя — приємний дар того, хто чинить його перед Всевишнім».
Завершуючи роздуми Хресної Дороги бр. Славомир сказав: «Святе Письмо не дає готових рецептів на кожну ситуацію, для кожного народу чи кожної держави. Тому біблійні історії, які ми чули, різні. Але є одне спільне: народу, який покладається на Бога, Бог завжди приходить на допомогу».
На питання CREDO, чому для роздумів були вибрані саме ці старозавітні події, священник відповів: «Вони перегукуються з актуальною ситуацією в нашій країні».
Молебень завершився співом гімну «Боже великий, єдиний, нам Україну храни …», після чого бр. Симон Байдацький запросив на наступну Всеукраїнську Хресну Дорогу, яку заплановано на 26 травня.
Цього ж дня відбулася Міжконфесійна Хресна Дорога у Кам’янці-Подільському.
фінансово.
Щиро дякуємо!
