Ця історія трапилася у невеличкому містечку Порцус на півночі Італії неподалік Словенії. Її головна героїня — вихована маленька дівчинка на ім’я Тереза Душ.
Тереза народилася 11 вересня 1645 року і була охрещена того ж дня. Її батьки прожили у шлюбі бездітними 18 років, тому вважали її великим даром від Бога.
Сім’я Терези була дуже бідною і мешкала на крутій та скелястій землі, що давала мізерний урожай. Довколишній краєвид складався лише з луків і пасовиськ.
Хоча Тереза мала дуже слабке здоров’я, вона ніколи не скаржилася на втому від роботи, яку їй доводилося виконувати разом із батьками. У 9 років вона почала брати уроки Катехизму у душпастиря свого храму, і завжди дуже уважно ставилася до того, чого він навчав.
Подія, яка змінила все місто
8 вересня 1855 року на свято Різдва Пресвятої Богородиці (на той час це була обов’язкова урочистість), за три дні до 10-річчя Терези, відбулася надзвичайна подія, яка назавжди залишилася у пам’яті міста.
Катерина, мати дівчинки, зовсім забула про урочистість, яка того року припадала на суботу. Складність полягала в тому, що наступного дня була неділя, і в ці обидва дні вони, згідно з вченням Церкви, мали утримуватися від праці, але родина не зібрала достатньо сіна, щоб годувати худобу.
Очевидно, що не можна було лишати бідолашних тварин голодними на два дні, тому Катерина покликала Терезу і звеліла їй піти нажати сіна на лузі.
Дівчинка несміливо нагадала матері, що священник навчав, що католикам не слід працювати у свята. Мати зрозуміла її, але відповіла: «Якщо ми їмо, тварини також повинні їсти».
Повна сумнівів, дівчинка послухалася матері і пішла на луг, просячи поради у Діви Марії, яку так любила. Тільки-но вона підняла серп, як відчула, що хтось вихопив його з її руки.
Вона підвела очі й побачила прекрасну Діву, яка солодким голосом сказала їй: «У цей святий день не варто працювати! Ось це підійде», — з цими словами Діва нарізала сіна і простягнула його дівчинці.
Після цього Вона додала: «Скажи всім, щоб святили Ім’я Господнє і не богохульствували, бо цим вони ображають Мого Сина і ранять Моє материнське Серце. Крім того, Я хочу, щоб люди дотримувалися днів посту та чувань».
Звістка швидко облетіла місто. Тереза відповіла селянам, які не повірили її словам: «Попросіть Богоматір, щоб дала вам інший знак».
«Інший знак» не забарився
Наступної неділі, коли Тереза була в церкві, Діва Марія об’явилася їй знову. Вона стояла біля вівтаря вбрана у сукню, вкриту трояндами, і кликала дівчинку.
Тереза з острахом підійшла до Неї. Усі її друзі та парафіяни, які були у храмі, бачили, що дівчинка довго з кимось розмовляла, але не бачили більше нічого.
Дівчинка вийшла з храму в екстазі, а згодом розповіла, що Діва провела її додому і залишила їй «подарунок» на прощання. Цей «подарунок» був знаком, про який просили жителі села: знак хреста, відбитий на тильній стороні лівої руки дівчинки, що сяяв, немов золото. Цей знак бачили всі, і як би хто не намагався стерти хрестик з руки Терези, він не зникав, а ставав ще яскравішим.
Згодом Діва Марія продовжувала об’являтися Терезі, яка згодом стала монахинею і прожила побожне, смиренне та покірне життя.
Її здоров’я завжди було хитким, але, зрештою, їй поставили діагноз — туберкульоз легенів. Під час «Голгофи» її хвороби хрестик на руці став червоним, а коли вона померла, не доживши й до 25 років — білим.
Санктуарій Матері Божої Здоров’я
Після першого об’явлення люди почали спостерігати незвичайне явище на його місці: луг постійно цвів, а взимку, коли випадав сніг, він танув у цьому місці раніше, ніж у всіх інших. Селяни почали збиратися там щонеділі, щоб молитися Розарій.
У 1885 році вони вирішили побудувати невелику каплицю, а в 1886 році встановили зображення сцени об’явлення з посланням: «Шануйте святі дні. Не богохульствуйте, дотримуйтеся днів посту і чувань».