Чи не кожному з нас не завадить набратися терпіння… але більшість із нас не дуже поспішає це робити. Один із недоліків життя у нашому «миттєвому суспільстві» — це схильність вірити, що ми маємо отримати те, чого потребуємо або хочемо, прямо зараз, і що очікування — це невиправданий тягар.
Наша нетерпеливість має тенденцію проникати у наші стосунки з іншими; ми часто очікуємо, що вони відповідатимуть нашим стандартам, упередженням і графікам; а коли цього не стається, ми часто не соромимося повідомити їх про свої почуття. Бувають випадки, коли нетерпеливість виявляється і у наших стосунках із Богом: «Коли вже ця Меса закінчиться?» «Як довго, на думку Бога, я маю це терпіти?» «Чому Господь не відповідає на мою молитву?»
Якщо дивитись із ширшої перспективи, то справді здається, що земне життя минає надто швидко, і що час надто дорогоцінний, щоб його марнувати. Але це не означає, що ми маємо право отримувати все, чого хочемо, негайно. Ми створені, щоб жити вічно, і смиренна практика чесноти терпеливості — це спосіб підготуватися до Неба, що добре розуміли святі.
Папа святий Сильвестр дає нам добрий приклад. Християнство було у Римській імперії поза законом, і у часи переслідувань його сповідників ув’язнювали, катували та вбивали. Але це змінилося у 313 році.
Святий Сильвестр був обраний Папою наступного року, у час великих обіцянок і адаптацій Церкви. Йому довелося не тільки знайти свій шлях у безпрецедентній ситуації; йому також довелося бути терпеливим у стосунках із імператором Константином, який був переконаний, що Бог дав йому відповідальність не лише за політичне лідерство, а й за керівництво Церквою. Як великий доброзичливий пес, який не усвідомлює власної сили і звик добиватися свого, Константин хотів брати участь у всьому. Він мав справжні релігійні мотиви, щиро вірив у християнство (хоча охрестився лише перед смертю), але він також мислив як політик: якби Церква була об’єднавчим елементом, це сприяло би загальній силі імперії. Тому імператор постійно втручався у релігійні справи, які не належали до його компетенції. Святому Сильвестру довелося це терпіти, балансуючи між тим, щоб задовольнити імператора і зберегти незалежність Церкви. Загалом, йому це вдалося; святий Августин цілком міг мати на увазі цього святого Папу, коли близько ста років потому сказав: «Терпеливість — супутник мудрості».
Іншим святим, який продемонстрував цю чесноту, був святий Елред, абат Одного разу, коли вельможа розкритикував його у присутності короля, Елред терпляче вислухав його, а потім лагідно подякував чоловікові за те, що той вказав на його недоліки. Вельможа був настільки зворушений смиренням і терпеливістю Елреда, що негайно вибачився. Отже, ця якість може дуже позитивно вплинути на інших людей.
Зазвичай нетерпеливі люди, яких нам потрібно заспокоїти або задовольнити, це члени нашої сім’ї. Святий Петро Даміані після смерті батьків залишився під опікою старшого брата, який був не тільки нетерплячим, але й свідомо недобрим і недбалим. Петро навчився справлятися з цією ситуацією, поки інший брат не взяв його до себе і не забезпечив йому освіту. Важкий досвід дитинства зробив Петра особливо чутливим до потреб і почуттів інших; він був не тільки щедрим до бідних, але й дуже терплячим до тих, хто з ним не погоджувався. Через цю рису Папа часто звертався до нього як до посередника у різних суперечках, які стосувалися Церкви, місцевих чиновників та юрисдикції різних монастирів.
Ми покликані бути терпеливими у стосунках із іншими, але це не завжди просто. Святий Досифей, молодий ченець VI століття, мав обов’язок доглядати хворих членів громади. Егоцентризм, викликаний хворобою, часом робить людей нерозважливими у їхніх вимогах. Коли таке траплялося, Досифеєві швидко уривався терпець, і він поводився зі своїми підопічними грубо та різко. Потім, сповнений докорів сумління, він біг до своєї келії і, падаючи на підлогу, ридав гіркими сльозами, благаючи милості Божої. Його щире каяття дозволило подіяти божественній благодаті, і з Божою допомогою, Досифей зрештою став таким добрим, терпеливим і веселим, що хворі дуже любили, коли він був поруч.
Святий Кипріан, видатний єпископ Карфагена III століття, написав відому проповідь про важливість терпеливості, але йому самому часто було важко практикувати цю чесноту. Кипріан мав сильну особистість і палко захищав вчення Церкви; він був здатний на м’якість та поблажливість, але уславився суворістю та безкомпромісністю. Це перетворило його на блискавичник у часи релігійних суперечок та на мішень у часи переслідувань із боку держави. Святий Кипріан був страчений у 258 році; через понад сто років інший відомий єпископ із Північної Африки, святий Августин, писав, що Кипріан спокутував свою гнівливість та нетерпеливість славною мученицькою смертю.
Щоб приборкати свою нетерпеливість іноді нам потрібні героїчні зусилля. Перший крок — це усвідомити: хоча ми не можемо контролювати те, що з нами відбувається, ми можемо вирішити, як на це реагувати. Святий Філіп Нері зауважив: «Страждання є своєрідним раєм для того, хто їх терпляче витримує, натомість вони є пеклом для того, хто не має терпіння». Коли ми вирішуємо прийняти ці виклики як частину Божого плану, вони перетворюються зі спокус чи можливих проявів гріха на цінний засіб благодаті та духовного зростання.
Святий Бонавентура застерігає: «Стережіться роздратування чи нетерпеливості через провини інших; було би нерозумно, дивлячись, як людина падає в яму, кидатися в іншу без жодної мети». Іншими словами, ми не повинні дозволяти чужим помилкам спонукати нас грішити. Люди, які найбільше діють нам на нерви, — це ті, до кого нам потрібно виявляти найбільше прийняття та розуміння. Можливо, вони на це не «заслуговують», але ми повинні намагатися виявити це до них, якщо хочемо догодити Богові.
Святий Франциск Сальський радить: «Треба протистояти своїй нетерпеливості, виявляючи, не тільки з розумом, але навіть супроти нього, святу ввічливість і лагідність до всіх, а особливо до тих, хто найбільше вас втомлює».
Як можна подолати свої природні схильності? Нагадуючи собі, що ми терпимо не заради людини, яка нас дратує, а заради нашої любові до Ісуса. Йти за Ним часто означає миритися з людьми, подіями та ситуаціями, яких ми воліли б уникати. Як зазначила свята Катерина Дрексель, «смиренне терпіння Хреста — якої би природи він не був — це набільша робота, яку ми маємо виконувати».
За словами святого Альфонса Ліґуорі, «найщасливіша людина у світі — це та, яка ввіряє себе волі Бога й приймає з Його рук усе». Можна сказати, що — незалежно від того, чи ми це усвідомлюємо, — коли ми вибираємо як реагувати, ми вирішуємо, чи будемо ми щасливі, чи ні. Деякі особи за своєю природою дуже лагідні й терплячі; однак для багатьох із нас лагідність і терпеливість — це чесноти, які потребують розвитку. Пригадаймо собі те, що святі добре знали з власного досвіду: Бог безмежно терпеливий до кожного з нас, тож Він не надто багато просить, бажаючи, щоб ми намагалися виявляти трохи терпіння до інших.
Для подальших роздумів
«Якщо ви шукаєте терпеливості, ви не знайдете кращого прикладу, ніж Хрест. Велика терпеливість можлива у двох випадках: або коли людина терпляче приймає страждання, або коли страждає від того, чого може уникнути, але не уникає. Христос багато витримав на Хресті, і робив це терпляче…» — святий Тома Аквінський
«Той, хто терпляче витримує свої страждання заради Бога, незабаром досягне високої досконалості. Він буде господарем світу, і вже однією ногою стоятиме в іншому світі», — блаженний Еґідій Ассізький.
«Коли вас спіткало якесь нещастя, шукайте ліків, які дає вам Бог, бо не робити цього означало би спокушати Його Божественне Провидіння. Але, зробивши це, чекайте результату, який Він може послати, з цілковитою покорою. Якщо Він вважає за потрібне дозволити лікам подолати зло, смиренно подякуйте Йому; але якщо Він дозволить злу взяти гору над ліками, терпляче благословляйте Його святе ім’я і коріться», — святий Франциск Сальський.
Читайте також: 5 фільмів про терпеливість і любов до ближніх
Що можна спробувати
Оцініть свою терпеливість і тоді зміцніть її. За словами святого Франциска Ассізького, «ми ніколи не можемо сказати, наскільки терплячою чи смиренною є людина, коли з нею все добре. Але коли ті, хто мав би з нею співпрацювати, чинять навпаки, тоді можна про це судити. У людини є стільки терпіння і смирення, скільки вона виявить у цей момент, і не більше». Таким чином, люди чи ситуації, які вас дратують, насправді є можливістю довести Богові та собі, наскільки ви терпеливі та смиренні. Якщо ви часто програєте, ви маєте чіткий знак, що вам потрібно набратися терпіння. Постановіть собі докладати зусиль, щоб протистояти кожній спокусі нетерпеливості, і просіть Господа (і ваших улюблених святих) допомогти вам у цьому.
Мало хто любить, коли його переривають під час молитви, але, як зазначає святий Франциск Сальський, справжній дух молитви означає, що у цей момент ми можемо служити Богові — або медитуючи, або відповідаючи на нагальні потреби іншої людини. Ми повинні виділяти час для молитви, але якщо цей час переривається, треба дозволити нашій терплячій відповіді бути іншим способом вираження нашої любові до Бога.
Переклад CREDO за: о. Джозеф М. Еспер, Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
