Роздуми над Словом Божим на VII Великодню неділю, рік А
«Отче, прийшла година. Прослав свого Сина, щоби Син прославив Тебе …» У сьогоднішньому фрагменті Євангелія від Йоана чотири рази повторюється дієслово doksadzo (прославляти) й один раз ужито іменник doksa (слава). Ісус усім своїм життям, а особливо — своїм Хрестом і Воскресінням, прославив Бога. Прославляти Бога закликає нас усе Писання; це — головний мотив псалмів. Щонеділі на Службі Божій співаємо Богу «Слава во вишніх». Однак найдосконаліший спосіб прославити Творця — це своїм власним життям, як це зробив Ісус. Святий Іриней Ліонський (ІІ ст.) сформулював цю думку так: «Хвалою Божою є жива людина».
Сьогодні неділя між Вознесінням і Зісланням Святого Духа. Це час очікування на особливий небесний дар, який із групи учнів Христа зробить щось більше, ніж просто гурт однодумців, які розділяють спільне вчення: він створить Церкву. Церква тим і відрізняється від усіх інших земних колективів, об’єднань, що в ній присутній як людський, так і Божий «чинник». Церква буває слабкою, грішною й обмеженою, як і люди, з яких вона складається; однак найважливіша її прикмета — святість, як Святим є Дух, що її оживляє. Сьогодні Церква є відображенням Божої слави тут, на землі. Чи можу я, як маленька частка цієї Церкви, сказати про себе за св. Іринеєм, що у мені проявляється Божа слава?