Коли зрозуміємо таємницю страждання, не будемо більше змушені жити лише частково, бо дві третини нашого життя ледве стерпні. Ця частини життя, яка не пасує до ідеального сценарію, також «служитиме нашому благу».
Питання про сенс страждань супроводжує людину від світанку її історії. Чому Бог дозволяє, щоб добрим людям траплялися нещастя? Якщо Бог добрий і люблячий, то чому допускає муки?
Коли ми боремося зі стражданням — замислюємося, чи самі його на себе не стягнули і чи є в ньому хоч якась цінність. Історія спасіння, викладена в Біблії, показує нам багато вимірів страждання, але його повний спасительний сенс можна зрозуміти виключно у Христі. Господь Спаситель переміг страждання своєю любов’ю. А оскільки ми з Ним з’єднані, то наше страждання теж набирає спасительної цінності. Так це розумів св.Павло, так це розуміла Марія, Матір нашого Господа. Якщо і ми це так зрозуміємо, то зможемо дійти рішення, чи хочемо любити так, як любить Ісус.
Я можу все в Тому, Хто укріплює мене
Участь у Святій Месі дає нам нагоду з’єднати наші страждання зі стражданнями Христа, доповнюючи так те, чого бракує Його стражданням для блага Церкви (пор. Кол 1,24). Ми можемо прийняти свої страждання і любити «на Божу подобу». Наше страждання має сенс тільки тоді, коли ми його складаємо на вівтарі Нового Завіту. Завдяки таємниці, яку можна пізнати виключно через досвід, наші муки перемінюються в радість — і ця радість стає нашою силою. Ми відкриваємо, що в моменти випробування нам досить Божої благодаті, тобто життя Пресвятої Трійці. У стражданні ми звертаємося до Бога в наших молитвах. Він зростає, а ми зменшуємося. Святий Павло пише:
Я кажу це не тому, що терплю злидні, бо я навчився задовольнятись тим, що маю. Умію бути в упокоренні, умію бути і в достатку: в усьому й в усіх обставинах я звик і насичуватися, і голодувати, жити в достатках і терпіти злидні. Я можу все в тому, хто укріплює мене (Флп 4, 11-13).
Від страждання втекти неможливо
Страждання, раніше чи пізніше, зачепить кожного. Розлучення, пухлина, автомобільна аварія, смерть дитини чи батьків, утрата праці — все це вписане в наше життя. Також і діти страждають, коли зазнають принижень і переслідувань у школі, а вдома не знаходять підтримки. Ми стаємо об’єктом пліток, може, боремося з проблемами у стосунках, або нам саме вдалося вижити після урагану… Отож питання звучить не «чи я буду страждати?», а тільки «коли?» або — що важливіше — «як?»
Кілка найближчих учнів Ісуса не розуміли значення Його Страстей, бо очікували чогось іншого. Вони сподівалися, що Ісус стане могутнім царем, а не кимось, кого розіпнуть як політичного злочинця. Ми також маємо певні очікування щодо життя. Мріємо про будиночок за містом, два автомобілі й трійко дітей. Ми не готові до втрати праці, смертельного діагнозу чи переламу ноги після падіння з велосипеда. У день шлюбу ми радше не плануємо для себе такого майбуття…
Сенс щастя
Перш ніж перейдемо до питання страждань і дістанемо ключі для розуміння його сенсу, треба спершу придивитися до поняття щастя у його сучасному розумінні. Наше визначення щастя сильно відрізняється від того, як його розуміли стародавні філософи, такі як Аристотель чи Платон. Пітер Кріфт пише, що у стародавній філософії щастя було об’єктивним станом, а не суб’єктивним відчуттям. Згідно з Кріфтом, «щастя це не солодке собачатко. Щастя це добро». Грецькою щастя — це eudaimonia, що дослівно означає «доброго духа», «добру душу». Ми розуміємо щастя геть інакше. У сучасному світі наше життя має сенс лише тоді, коли ми ПОЧУВАЄМОСЯ добре, а не ЖИВЕМО добре.
У житті, в якому ми хочемо почуватися добре, немає місця на страждання. Натомість якщо ми хочемо жити добре, то не виключаємо страждання. Часто ми самі себе робимо нещасливими, бо дозволяємо себе переконати, що щастя рівнозначне хорошому самопочуттю. Якщо я будую своє щастя на почуттях, то кожний день підпорядковую тому, щоби почуватися добре. Якщо це не так, то я одразу нещасливий. Тому я не можу бути щасливим під час сімейних свят або спільної відпустки, бо саме тоді найчастіше вибухають конфлікти. Несподіваний дзвінок від директора школи перекреслює плани і псує все задоволення. Новина про хворобу дитини відбирає почуття щастя в сучасному розумінні.
Якщо ви ототожнюєте щастя з почуттям, то не пізнаєте його у стражданні. Натомість якщо для вас щастя означає жити життям добрим, то навіть у стражданні ми зможете бути щасливим. Однак у наші часи буття добрим рівнозначне буттю милим. Іншими словами, добра людина не може зробити нічого, що могло би зачепити інших. Згідно з цим визначенням, Бог не є добрим, якщо Він допускає страждання. Оскільки ми не спроможні відрізнити суб’єктивне щастя від об’єктивного, то нам тяжко повірити в Бога, який дозволяє, щоб ми страждали. Кріфт стверджує, що «у розумінні стародавньої філософії Бог — добрий, попри те, що допускає страждання, якщо Він чинить це, маючи на увазі більше добро, тобто щастя вічне, вдосконалення життя, характеру і душі людини».
Все заради більшого блага
Кріфт пише далі: «Коли приглянутися до суті батьківства, у глибині душі ми визнаємо правоту давніх людей. Батьків, які за будь-яку ціну намагаються вберегти дітей від страждання, ми таки не назвемо мудрими». Сьогодні чимало батьків усвідомлюють, що якщо дозволять своїм дітям зазнати страждання до певної міри, то це принесе їм користь, бо допоможе сформувати їхній характер. Апостол Павло підсумував це так:
Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, — покликаним за Його постановою, усе співдіє на добро. Бо яких він передбачив, тих наперед призначив (Рим 8,28-29а).
Батьки, які ховають своїх дітей під крилами, позбавляють їх нагоди до розвитку в противленні труднощам. Але ж то завдяки ним ми дозріваємо, бо вони змушують нас шукати розв’язання наших проблем. Підлітками ми вчимося жити зі зламаним серцем, із любов’ю без взаємності. Складаючи іспити на шкільний атестат, отримуємо наслідки своїх занедбань. Усуваючи дітям з-під ніг усілякі перешкоди, батьки тільки відтягують те, що неминуче: покинувши їхній дім, діти, вже дорослі, все одно муситимуть боротися з цим буттям.
У Посланні до римлян св.Павло порушує дуже цікаве питання, пишучи, що «все їм співдіє на добро» (служить для добра). Все — це значить ВСЕ. Коли ми починаємо розуміти таємницю страждання, виявляється, що все можна використати для більшого добра, яке у кінцевому підсумку приведе нас до щастя. Якщо натомість ми цієї таємниці не пізнаємо, то не зможемо в такий спосіб трактувати все, що з нами стається. Коли зрозуміємо таємницю страждання, вже не будемо змушені жити тільки частково, бо дві третини нашого життя — ледве стерпні. Ця частина нашого життя, яка не пасує до ідеального сценарію, також «співдіятиме нам на добро».
Фрагмент із книжки Джефа Кевінса «Не марнуй страждання! Як зрозуміти його сенс і віднайти надію». Видавництво «W drodze» 2021.
фінансово.
Щиро дякуємо!
