У Ватикані оприлюднили Послання Папи Франциска на 109-й Всесвітній день мігранта і біженця, який відзначатиметься 24 вересня 2023 року — повідомляє Vatican News.
Дорогі брати й сестри!
Міграційні потоки наших днів є вираженням складного та різнопланового явища, для зрозуміння якого потрібен уважний аналіз усіх аспектів, які характеризують різні етапи міграційного досвіду, від вирушення в дорогу до прибуття, включаючи і ймовірне повернення. З метою зробити свій внесок у ці зусилля прочитання дійсності, я вирішив присвятити Послання на 109-й Всесвітній день мігранта і біженця свободі, якою завжди має відзначатися вибір залишити свою землю.
«Вільні вирушити, вільні залишитися» — стверджувала назва ініціативи солідарності, започаткованої кілька років тому Конференцією Єпископату Італії як конкретна відповідь на виклики сучасної міграції. На підставі постійного слухання місцевих Церков можу підтвердити, що гарантування цієї свободи становить поширену й спільну душпастирську турботу.
«Ангел Господній з’явився уві сні Йосифові й каже: “Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити”» (Mт 2,13). Втеча Святого Сімейства у Єгипет не була результатом вільного вибору, ним не були численні міграції, якими позначена історія Ізраїльського народу. Рішенням мігрувати завжди має бути вільним вибором, але насправді у багатьох випадках, також і сьогодні, це не так. Конфлікти, природні катаклізми, або просто неможливість вести гідне і благополучне життя на землі свого походження примушують мільйони людей вирушати в дорогу. Ще 2003 року святий Йоан Павло ІІ стверджував, що «будувати конкретні передумови миру щодо мігрантів і біженців, означає серйозно вкладати зусилля в те, щоби зберегти насамперед право не емігрувати, тобто, жити в мирі та гідності на своїй батьківщині» (Послання на 90-й Всесвітній день мігранта і біженця, 3).
«Забрали вони з собою і худобу, і своє майно, що його були надбали в Ханаан-краю, і прибули в Єгипет — Яків, а з ним усі його домочадці» (Бут 46,6). Це з причини великого голоду Яків з усією своєю родиною був змушений шукати притулок у Єгипті, де його син Йосиф гарантував їм виживання. Переслідування, війни, атмосферні явища та бідність належать до найбільш видимих причин сучасної вимушеної міграції. Мігранти втікають через бідність, страх і відчай. Щоб викорінити ці причини і покласти таким чином край вимушеній міграції, потрібні спільні зусилля з боку всіх, кожного, згідно з його відповідальністю. Це старання, які починаються із запитання про те, що ми можемо зробити, але також — що мусимо перестати робити. Ми маємо докладати зусиль, щоб зупинити гонку озброєнь, економічний колоніалізм, розграбування ресурсів інших, знищення нашого спільного дому.
«Всі віруючі були вкупі й усе мали спільним. Вони продавали свої маєтки та достатки й роздавали їх усім, як кому чого треба було» (Діян 2,44-45). Ідеал першої християнської спільноти здається таким далеким у сьогоднішній реальності! Щоби зробити міграцію справді вільним вибором, потрібно докладати зусиль для того, щоб гарантувати всім справедливу участь у спільному благові, пошану фундаментальних прав і доступ до цілісного людського розвитку. Лише так стане можливим надати кожному шанс жити в гідності та самореалізуватися, особисто і в сімейному житті. Зрозуміло, що головне завдання стоїть перед країнами походження та їхніми правителями, покликаними здійснювати добру політику, прозору, чесну, далекоглядну, що служить усім, особливо найуразливішим. Вони, однак, повинні мати умови для того, щоб це зробити, не стаючи свідками розграбування їхніх природних і людських ресурсів, ані зовнішнього втручання, спрямованого на забезпечення інтересів небагатьох. А там, де обставини дозволяють обирати мігрувати чи залишатися, однаково потрібно гарантувати, щоби цей вибір був поінформованим і зваженим, запобігаючи тому, щоб численні чоловіки, жінки та діти ставали жертвами ризикованих ілюзій чи безсовісних торгівців людьми.
«У цей ювілейний рік кожен із вас нехай повертається до своєї посілості» (Лев 25,13). Відзначення ювілею представляло для Ізраїльського народу акт колективної справедливості: всі могли «повернутися до початкової ситуації, зі скасуванням усіх боргів, поверненням землі та можливістю наново втішатися своєю свободою членів Божого народу» (Катехиза, 10 лютого 2016). Наближаючись до Ювілею 2025, варто пригадувати про цей аспект ювілейних святкувань. Потрібні спільні зусилля окремих країн і міжнародної спільноти, щоб гарантувати всім право не емігрувати, тобто, можливість жити в мирі та з гідністю на своїй землі. Йдеться про право, яке ще не кодифіковане, але має фундаментальну важливість, гарантування якого потрібно збагнути як співвідповідальність всіх країн перед загальним благом, яке виходить за межі національних кордонів. Справді, оскільки ресурси світу не безмежні, то розвиток економічно бідніших країн залежить від вміння ділитися, яке вдасться витворити між усіма країнами. Доки це право не буде гарантованим, — а йдеться про тривалий шлях — ще багато людей будуть змушені вирушати в дорогу в пошуках кращого життя.
«Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене» (Мт 25,35-36). Ці слова звучать як постійна пересторога розпізнавати в мігрантові не лише брата чи сестру, які потрапили в труднощі, а самого Христа, який стукає у наші двері. Тому, трудячись над тим, щоб кожна міграція могла бути результатом вільного вибору, ми покликані виявляти максимальну пошану до гідності кожного мігранта; а це означає супроводити та управляти в якнайкращий спосіб потоками, будуючи мости, а не стіни, розширюючи канали для безпечної і врегульованої міграції. Де б ми не вирішили будувати своє майбутнє, в країні, в якій ми народилися чи деінде, важливо, щоб завжди була спільнота, готова прийняти, захистити, підтримати та інтегрувати всіх без різниці, нікого не залишаючи осторонь.
Синодальний процес, який ми розпочали як Церква, спонукає нас бачити у найбезпорадніших людях, між якими є чимало мігрантів і біженців, особливих супутників у подорожі, яких слід любити й піклуватися про них як про братів і сестер. Лише прямуючи вперед разом зможемо дійти далеко й досягти спільної мети нашої подорожі.
Рим, собор святого Йоана на Латерані, 11 травня 2023
ФРАНЦИСК
Молитва
Боже, Отче Всемогутній,
даруй нам благодать старанно трудитися
на користь справедливості, солідарності та миру,
щоби всім Твоїм дітям була гарантована
свобода обирати мігрувати чи залишатися.
Даруй нам мужність викривати
всі жахіття нашого світу,
боротися проти будь-яких проявів несправедливості,
що спотворює красу Твого створіння
та гармонію нашого спільного дому.
Підтримай нас силою Твого Духа,
щоб ми могли виявляти Твою лагідність
кожному мігрантові, якого ставиш на нашій дорозі,
та поширювати в серцях і в кожному середовищі
культуру зустрічі та піклування.
фінансово.
Щиро дякуємо!
