Вознесіння Господа Ісуса на небо — це закорінена в історії таємниця, про яку, як і про Воскресіння, розповідає Святе Письмо.
Про Вознесіння написано наприкінці Євангелія від Матея і на початку Діянь Апостолів. Про Вознесіння також згадується у Євангелії від Йоана, коли воскреслий Ісус зустрічає Марію Магдалину і каже їй: «Не стримуй Мене, не зійшов бо Я ще до Отця Мого, але йди до Моїх братів і повідай їм: Іду Я до Отця мого й Отця вашого, до Бога Мого й Бога вашого» (Йн 20, 17).
Вознесіння — це завершення пасхальних таємниць життя, Страстей, смерті та Воскресіння Ісуса Христа, останній крок перед Зісланням Святого Духа у день П’ятдесятниці. Катехизм навчає: «Остання поява Ісуса завершується безповоротним входом Його людської природи в Божу славу, символізовану хмарою і небом, де Він сидить віднині праворуч Бога» (ККЦ, 659).
Проте ми, можливо, почуваємося дещо подібними до апостолів, які були свідками Вознесіння, дивлячись угору і дивуючись тому, що сталося. Чому Ісус пішов? Куди Він пішов? Відповідь ангелів актуальна і для нас: «Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як Його ви бачили відходячого на небо» (Діян 1, 11).
Про цю таємницю варто пам’ятати дві речі. По-перше, Вознесіння Ісуса на небо — це мета кожного з нас. Він іде перед нами, а ми маємо йти за Ним. Під час Вознесіння нам відкривається Царство Божої слави, й Ісус, у своїй прославленій людській природі, займає своє законне місце праворуч Бога Отця. Те, що людина, подібна до нас в усьому, окрім гріха, була настільки прославлена, — великий привілей для всіх нас. Ба навіть більше, Він кличе нас і заступається за нас, щоб одного дня ми приєдналися до Нього. Катехизм стверджує: «Полишена своїм природним силам, людська природа не має доступу до дому Отця, до життя і щастя Божого. Лише Христос міг відчинити людині цей вхід так, що ми, члени Його Тіла, маємо надію приєднатись до Нього там, де Він — Голова наша й наше Начало — йшов перед нами» (ККЦ, 661).
Друга важлива річ про Вознесіння — це те, що Ісус повернеться. Коли цей день настане, ми повинні бути готові. Він попросив нас бути Його вірними учнями, живучи життєдайною дружбою з Ним. Однак це не магія. Для цього потрібна Сила Святого Духа, якого кожен із нас отримує під час Хрещення і Миропомазання. Це також вимагає живих стосунків із Богом у молитві. Зрештою, Ісус очікує від нас відкритості, доступності та готовності співпрацювати з Ним у місії, до якої Він нас кличе.
Останніми словами, що їх Ісус сказав своїм учням, були: «Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете Моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі» (Діян 1, 8). У Євангелії від Матея ми читаємо подібний наказ: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт 28, 19). Якщо ми живемо цією місією Христа і справді робимо учнями всі народи, тоді Він буде поруч із нами, незважаючи на Його фізичну відсутність. Насамперед Ісус перебуває з нами у Євхаристії та літургії Церкви. Ісус також духовно присутній посеред нас, коли ми молимося в Його ім’я, як Він сказав: «Бо де двоє або троє зібрані в Моє ім’я, там Я серед них» (Мт 18, 20).
Робота Ісуса на землі наразі завершена, але завдання свідчити про Нього і готувати учнів не буде виконано, доки Він не повернеться наприкінці часів. Це завдання, яке почали виконувати апостоли, починаючи з молитви у горниці в очікуванні обіцяного Святого Духа. З ними була Марія, Мати Ісуса. Зодягнені у силу Святого Духа в день П’ятдесятниці, апостоли та учні Ісуса почали проповідувати та навчати про Нього євреїв та язичників. Вони почали робити те, про що їх просив Господь Ісус: свідчити та навертати учнів. Це не тільки їхнє завдання; воно стосується кожного з нас.
Переклад CREDO за: с. Анна Марія МакГван, Simply Catholic
фінансово.
Щиро дякуємо!
