Може здаватися, що культ образів суперечить заповідям, записаним на початку Святого Письма.
Сказано у Книзі Виходу: «Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах. Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм, бо я Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління тих, хто ненавидять мене» (Вих 20,4‑5). Однак варто зауважити, що ця заповідь пов’язана з виготовленням малюнків і скульптур, які представляють поганські божества, а не образів, що були би пов’язані з культом Єдиного Бога. Аргументом у цій справі можуть бути хоч би зображення ангелів, які прикрашали ковчег завіту.
В таємниці Христа, Втіленого Слова, вже Отці Церкви вбачали «образ невидимого Бога» і підставу для культу зображень святих. Із плином літ Церква багато разів розглядала тематику культу святих образів, а певне скорочення цього вчення вміщене у п. 240 Директорію про народну побожність і літургію (затверджений 14 грудня 2001 р.).

Згідно з ученням Церкви, — сказано в цьому документі, — святі зображення є:
-іконографічною мовою євангельського послання, в якому образ і об’явлене слово є проясненням одне для одного. Церковна традиція бо вимагає, «щоб зображення було згідне зі словом євангельського послання»;
-святими знаками, які, подібно до всіх літургійних знаків, мають своїм змістом Христа, оскільки зображення святих «означають Христа, який був у них прославлений»;
-пам’яткою про наших святих братів і сестер, «які надалі беруть участь у спасінні світу і з якими ми поєднані, зокрема під час сакраментального служіння»;
-допомогою в молитві, бо споглядання святих образів полегшує і заохочує воздавання слави Богу за чуда Його благодаті, яка діє в Його святих;
-імпульсом до наслідування святих, оскільки «що частіше ми скеровуємо на них свій погляд, то більше в тих, хто їх споглядає, оживає і зміцнюється спогад і прагнення бачити тих, кого ці зображення представляють»; віруючий старається відобразити у своєму серці те, що споглядає очима: «істинний образ нової людини», уподібненої до Христа міццю Святого Духа та вірністю своєму покликанню;
-формою катехизи, бо ж «через історію таємниць нашого відкуплення, представлену в зображеннях та іншими способами, люд отримує повчання і утвердження у вірі, мають допомогу в запам’ятанні й постійному медитуванні істин віри».

Серед образів, що представляють Пресвяту Діву, які можна побачити по храмах, можна виділити ті, що славляться благодаттю чудотворності. Найчастіше ці образи можна знайти у санктуаріях. Про отримувані за заступництвом Марії благодаті свідчать різноманітні вотивні дари, що їх вірні приносять як вираження вдячності за вислухані молитви. Образи, що славляться особливими благодатями, можуть бути короновані під час відповідного обряду, папськими коронами. Цей акт є вираженням вдячності Богу за Марію та прославленням Її Сина, за уділені благодаті за посередництвом Марії. Окрім того, обряд коронації підтверджує заохочення Церкви, щоб перед конкретним образом вірні у молитві доручали свої справи.
Розуміючи значення зображень Пресвятої Діви Марії для католицької духовності, варто вибрати для себе улюблений образ і розмістити його у відповідному місці. Завдяки цьому буде легше зосередитися на молитві і представляти Богові свої справи за посередництвом Марії.