Є три стовпи католицької мужності, які має взяти собі за основу кожен чоловік.
Перший стовп — це духовне життя, яке закладає фундамент для осмислених стосунків із Богом.
Християнське одкровення полягає у тому, що Бог має обличчя та ім’я. Він є особою, навіть трьома особами, єдиними у Трійці, з якими ми можемо спілкуватися у любові.
Як охрещені і послідовники Христа ми є синами Божими, а як сини — частиною Божого Царства.
Ця ідея встановлює суть нашого духовного життя, впливаючи на кожну його грань: від особи до сім’ї, нації, та, зрештою, світу.
Другий стовп — це самоконтроль, що зосереджується на управлінні інстинктами й апетитами, які можуть стати причиною внутрішнього сум’яття.
Якщо ми не практикуємо самоконтроль, ми стаємо рабами своїх бажань. Цей шлях до самоконтролю — не тягар, а пригода, поєднана з Божою благодаттю. Божий образ залишається всередині нас, і саме там нас зустрічає Божа благодать.
Третій стовп — це стосунки, тобто розуміння того, як наші стосунки з собою впливають на стосунки з іншими.
Ми всі пов’язані. Для католика немає такого поняття, як спасіння самотужки. Жива ілюстрація цього — активне євхаристійне спілкування як прояв самовідданої любові Бога. Ми повинні виливати себе та свою любов на інших, бо ми з’єднані з Христом у Євхаристії.
Святий Амвросій писав: «Царем справедливо називають людину, яка ставить своє тіло на службу підданим і, керуючи собою з належною суворістю, не дозволяє своїм пристрастям породжувати бунт у своїй душі».
Святий Августин навчав: «Любіть Бога і робіть усе, що вам заманеться, бо душа, навчена любові до Бога, нічим не образить того, кого вона любить».
Ці три стовпи забезпечують твердий ґрунт під ногами для чоловіків-католиків, які прагнуть вести цілеспрямоване життя, збагачене вірою, чеснотами та служінням.