Липень, літо, час відпусток і паломництв. Ось уже на порозі найвідоміші римо-католицькі свята — у Летичівської Богородиці, потім у Бердичівської.
Як і минулого року, бердичівські святкування розпочнуться не безпосередньо 16 липня, а за тиждень до урочистості. «Оскільки під час війни ми не маємо змоги зібрати багатотисячну спільноту вірних на урочистість Божої Матері Бердичівської — головної Покровительки нашої Київсько-Житомирської дієцезії, то вирішили не забороняти людям приходити до Бердичева, але ‘розкласти’ це паломництво на окремі дні», — сказав тоді для CRЕDO єпископ Віталій Кривицький, ординарій Київсько-Житомирський.
Цей підхід виявився з різних поглядів корисним. Можливо, практика деканальних паломництв матиме своє продовження. Хоча, звісно, найбільше ми будемо радіти можливості зібратися на площі перед Всеукраїнським санктуарієм Божої Матері Святого Скапулярію, під мирним небом і без заборон зі сторони поліції, яка зараз не дає дозволів на багатолюдні зібрання. Хоча залишається надалі незрозумілим, чому потрібно забороняти зібрання на молитву, при тому що торгові центри і базари вільно працюють. До цієї «церкви» в Україні ходить, певно, більше народу, ніж до храмів на молитву!
Отець Віталій Козак OCD, хранитель бердичівського санктуарію, розповідає про очікувані святкування та повсякденне життя Всеукраїнського санктуарію в Бердичеві.
— Так як ми минулого року домовилися з єпископом-ординарієм, також і цього року з 7 по 14 липня відбуватимуться деканальні паломництва. Це зроблено для того, щоб вірні нашої дієцезії могли відвідати Марію в Її бердичівській іконі, мати свій молитовний день. Це розвантажить дні центральних святкувань, що дуже важливо у воєнний час. Такий практичний підхід цілком розумний, адже урочистість Богородиці Святого Скапулярію — це не тільки свято нашої дієцезії. Це ж національний санктуарій, всеукраїнський!
— Я знаю немало людей, які не їдуть у деканальні паломництва, бо звикли до святкувань 15-16 липня і хочуть прийти чи приїхати саме на урочистість.
— Звісно, хто до нас прийде, того ми не відкинемо… Піші паломництва на урочистість прийдуть — принаймні, є групи, які це планують. Проблема в тому, що цього року місто нам не може виділити приміщення дитячих садочків, шкіл, як це було раніше, коли ми могли прийняти багато піших прочан і забезпечити їх нічлігом. Тож ті, хто хоче прийти у пішому паломництві, мають самі знайти собі нічліги. Норми воєнного часу не дозволяють нам гостити прочан довкола санктуарію в наметах, як інколи бувало. Діє комендантська година. Чування розпочнеться о 22:00; потім ми замкнемо браму, і більше ніхто до самого ранку не зайде і не вийде. Святкування охопить тільки тих, хто буде на території санктуарію — назовні не можна.
— Минулого року деканальні паломництва мали свою тематику, Ви виголошували тематичні конференції. Як це виглядатиме цього року?
— О 15:00, за планом, — Свята Меса; після Служби Божої — виставлення Пресвятих Дарів, черговий день Новенни перед урочистістю Божої Матері Святого Скапулярію. Потім охочих будемо приймати під Скапулярій Богородиці. У нижньому храмі буде чай-кава, щоб люди могли трошки підкріпитися, почутися комфортно.
Брати з нашої монастирської спільноти виголошуватимуть різні конференції групам деканальних паломництв. Тема цьогорічної бердичівської урочистості — «Мати Милосердя, заступайся за Україну». Зате парафіяльна новенна буде тематичною. Вона будуватиметься на роздумах над відомою кармелітською молитвою, антифоном «Flos Carmeli».
Щодня о 18:00 будемо роздумувати над однією з фраз цього антифону. Назва «Flos Carmeli», тобто «Квітка Кармелю», буде темою першого дня — про союз із Богом; другого дня — «Завжди Діва», про відданість Божим планам; далі — «Матір ніжна», милість до ближніх; «Морська зоря» — провідниця у житті… Деканальні паломництва будуть удень, а парафіяльна новенна — вечорами. Хто ходитиме щовечора, матиме виняткові реколекції про Марію, Квітку Кармелю.
— Чування буде в нижньому храмі, як минулого разу, чи у верхньому?
— Якщо нічого не прилетить, то буде у верхньому! Минулого року ми теж готували чування у верхньому храмі, але «прилетіло» перед святом, то довелося спуститися вниз. Будемо приймати всіх, хто вміститься.
Я розумію міську владу, розумію військових: вони, що називається, дмухають на холодне. Бо ракетний обстріл — це можливість влучання куди завгодно. Фотографії останніх днів це показують: Краматорськ, Суми…
— Якщо ракетний обстріл фактично робить небезпечним усе, будь-які місця, то як до цієї ситуації ставитися загалом? Сісти й плакати, що все пропало, — чи робити все як завжди, бо вже немає сенсу боятись?
— Робимо все — але не як завжди, а дослухаючись до того, що кажуть військові. Наш нижній храм служить також як бомбосховище. Крім цього, поруч стоїть музей міста Бердичева, в ньому також є бомбосховище. За потреби, цим можна скористатися.
Санктуарій цей рік відкритої війни живе майже звичним життям. Групи прибувають протягом цілого року, як от хоч би нещодавнє паломництво працівників медіа. Люди приїжджають, місцеві не бояться — все йде «у штатному режимі».
— Із якими інтенціями, молитвами, настроями ви зараз частіше маєте справу?
— За цей рік багато сімей втратили рідних на війні. Минулого року було дуже багато прохань «Боже, збережи» — сина, чоловіка, родича, і щоб війна швидко закінчилася. Зараз ми стикаємося з іншою реальністю: майже кожна родина має когось на фронті і дуже багато хто втратив близьких. Поглянути чи по Бердичеву, чи по селах навколо нас — скільки могил! Тому родини зараз частіше просять про Боже милосердя до тих, кого війна уже забрала. У нашій парафії вже теж було кілька похоронів, переважно молоді хлопці до 25 років.
— На урочистостях будуть особливі гості, як каже план свята?
— Насамперед це Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас. Також на Месі в суботу буде наш Генерал, о. Міґель Маркес Кальє. Минулого року він був у нас на Великдень. Ми побували з ним разом під Києвом, щоб він сам побачив руйнування, які по собі залишила російська армія. Також і цього разу ми — одразу після свята, в понеділок — поїдемо ближче до фронту, щоб отець Генерал подивився, кому кармеліти служать. Наприклад, Орден допомагає кільком українським лікарням медичною апаратурою. Зустрінеться о. Міґель і з військовими у частинах, якими ми опікуємося.
Орден нам допомагає через «воєнний фонд», у який жертвують допомогу брати і сестри з цілого світу, монахи і світський Кармель. Ми підтримуємо військові бригади, лікарні — у Запоріжжі, Дніпрі, Харкові та інших місцях. Завдяки солідарності цілого Ордену надаємо допомогу тисячам людей.
Особливим гостем на цих урочистостях стане єпископ Амеріко Аґіар, Генеральний координатор Всесвітнього дня молоді в Лісабоні, єпископ-помічник Лісабонського патріархату. Він сам побажав молитися з нами в Україні до Богородиці й побути з нашою молоддю, якій у ці воєнні часи не вдається спокійно поїхати в Португалію для участі в молодіжному святі. Маємо підтвердження.
— Чи є якась «особливо дієва» молитва, щоб нам Матінка Божа нарешті вимолила мир?
— Це важке питання. Мойсей міг вивести людей із Єгипту за кілька тижнів, а мандрівка Вибраного народу тривала сорок років. Для чого? — щоби змінився менталітет. Я думаю, що Господь хоче дати нам благодать закінчення війни, але Він також чекає, щоб у наших головах щось помінялося! Мені зараз важко говорити, що війна швидко закінчиться, бо ж ми бачимо, як під час війни пропихують всілякі лгбт-закони. Прикриваючись нинішніми труднощами — бо під час війни не можна влаштовувати масові протести, не можна виходити спільно, щоб суспільством запротестувати проти гріховних кроків держави, — нам нав’язують не-Божі кроки в законодавстві. Коли закінчиться війна? — коли народ захоче навернутися! Ми починали оборонятися від нападника у 2014‑му як країна, в чиєму законодавстві була нормальна сім’я як союз чоловіка й жінки. А зараз нам стараються перекрутити навіть ці основоположні поняття. Господь на це дивиться — і що Він має думати? Про що йдеться у цій війні? Що ми захищаємо і що будемо мати в підсумку? Проблемою була загарбницька росія. А як війна закінчиться, яка перед нами постане проблема? На мою думку, пригнічення народу через так званий «захист прав меншин» буде нічим не меншим, ніж пригнічення зі стороні росії, хай би як прикро це звучало. Я певен: це точно не було метою війни — щоб Україна стала толерантною до гріха. Зло злом не перемогти! Ми кажемо, що росія це зло; але лгбт, яке в цей час пропихується, це не менше зло. Я би хотів, щоб війна закінчилася «ще вчора». Але навернення має бути! Ізраїльтяни мусили змінити менталітет: із раба на вільну людину. Тоді Господь їх привів в Обіцяну землю. А ми, схоже, з одного рабства входимо в друге. Тому наш шлях визволення ще не завершений.
фінансово.
Щиро дякуємо!
