Коли твоя дитина-підліток злиться — тричі глибоко вдихни й видихни, і з любов’ю зазирни в себе. Скажи собі, що зараз вона чи він розмовляють із тобою так, але з часом навчаться інакше. Поцікався, що у них відбувається і про що вони хочуть сказати насправді.
Ми з моїми дітьми-підлітками прожили чимало прекрасних хвилин. Розмов про життя, витівок, подорожей. То завдяки своїм підліткам я знаю, хто такий Тор і скільки було частин «Людини-павука». Попри те, що на їхні підліткові роки припало моє дозрівання у батьківстві, настільки, щоб могти стати для них опорою, а не буркотуном-нарікайлом, — у нас надалі трапляються моменти, коли моє розуміння правил дорослішання стає куцим. І коли син мені щось гнівно відказує з криком (загалом у відповідь на якусь мою сказану дурницю), то в мені вмикається «лев ревучий». Левиця. Ну бо «як можна до мене так!!!»
Злість підлітка
Злість підлітка запускає в нас різні складні рівні. Може, почасти тому, що вона несподівана і в масштабі «від нуля до десяти» швидко зростає до «восьми». Коли підліток злиться — він кричить, здатний кинути зауваження з таким гострим сарказмом, що проб’є наскрізь, він лається або грюкає дверима. Ще гірше — коли він вибухає ракетою, що озброєна критикою нашого вибору чи оцінкою нашого батьківства, ставлячи нам не більше «трійки».
Коли підліток злиться — він може також дякувати вам за увагу. «Я не йду ні на який пляж», «я нікуди з вами не їду», «не бажаю жити у вашому домі». Що гірше — не завжди відомо, що було спусковим гачком. До мене як матері осяяння щодо цього приходить за деякий час. Це могла бути іронія («надягни блузку, якщо ти її знайдеш у цьому балагані»), неусвідомлене звертання як до малюка, а не до здоровезного хлопа («ми виходимо») або приписування поганого наміру («ти мене ігноруєш, коли я тебе кличу»).
Крім того, інколи ми забуваємо, що підліток може мати вагон власних причин для злості. По‑перше, у нього є знайомі, і в стосунках із ними він переживає складні ситуації. По‑друге, він болісно будує себе, свою сутність, і може власне переживати моменти «я ні на що не придатний». А по‑третє, люди взагалі інколи встають не з тої ноги і світ їм тоді здається відразливим.
Якщо ми хочемо будувати хороші стосунки з дітьми-підлітками — нам потрібно знати, чому їхня злість нас так зачіпає. Бо якщо підліток «відгавкується», а в тобі прокидається лев і ти вирішуєш, що маєш виграти цей словесний поєдинок, — дійде до бійні, в якій ти, може, і скажеш останнє слово, але переможців не буде. І вже точно не будеш переможцем ти, батько чи матір, які наговорили своїй дитині стільки, що вона чи він тебе бачити не захочуть, а ти з трудом заклеюватимеш діру у взаємній довірі…
Підліток злиться різко і з феєрверками, бо його незріла нервова система легко розстоюється — і коли активується лімбічна система, мозок стає метафорично «залитий» емоціями (наче свічки запалювання в моторі). Місцем, яке відповідає за розуміння емоцій та перетворення їх у дипломатичні слова, є префронтальний неокортекс, яка у підлітка перебуває в фазі розвитку, і доступ до неї в момент «заливання» емоціями стає неможливим. Тому підліток не скаже до ладу і по порядку, про що йому йдеться, — бо він цього не може.
У мить, коли молода людина злиться, батькам згадуються їхні власні історії. Часто — в секунду! Тому так важливо практикувати внутрішню паузу, щоб ухопити цей момент. Це може бути величезний жаль, що ми самі у цьому віці не мали вдома простору на вибух емоцій. Тому, зрештою, інстинктивно просяться слова: «Якби я так відгавкувався батькові/матері, то так би дістав, що тиждень би сидіти не міг!» Що цікаво, ця фраза буває суто гіпотетичною, бо чимало з нинішніх батьків узагалі не мали змоги заявити свій непослух батькам — настільки вони їх боялися.
Почути
Це для нас може бути корисною інформацією. Якщо твоя дитина має відвагу «відгавкуватися» — це означає, що вона біля тебе почувається в безпеці, і якась її частина вірить, що коли вишле тобі SOS, ти захочеш це почути. Зацікавишся причинами пожежі, яка в ній лютує. Отож якщо розвиваєш свою здатність слухати, про що насправді йдеться твоїй дитині, і що в усьому, що вона каже, вона розповідає про потребу твоєї любові та прийняття, — тобі буде легше не відповідати криком на крик.
Заодно добре би повернутися до себе-підлітка, чи й дитини, і провести трохи часу з собою. Побачити, чого сам унаслідок виховання навчився про злість, Може, це історія про те, що злитися (причому дуже!) мають право тільки батьки, а діти і риби голосу не мають. Або що емоціям вдома взагалі місця нема, отож, старанно придушувані, вони можуть тільки нищити зсередини людей та їхні стосунки.
Тому коли твій підліток злиться — глибоко вдихни і видихни, разів три, і зазирни в себе з любов’ю. Скажи собі, що зараз дитина розмовляє з тобою так, але з часом навчиться інакше. Поцікався, що в неї чи в нього діється насправді і про що він насправді хоче тобі розповісти. «Чи ти на мене злишся, бо в тебе були інші плани по обіді й ти хотів би, щоб ми тобі завчасно казали про наші плани?» Або: «Мені б допомогло, якби я знала, що саме тебе розізлило». «Що тобі потрібно від мене зараз?» А коли напруження спаде — ви завжди можете спокійно повернутися до цієї ситуації і розповісти, кому про що йшлося і що вам потрібно на майбутнє, щоб уникнути таких «коротких замикань».
Хороших вам шукань і гарних вирішень конфлікту!
Переклад CREDO за: Малгожата Рибак, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
