Батько спостерігав за тим, як його маленький син працює у саду.
Отримавши вказівку виполоти бур’яни, син охоче взявся до роботи — взявши садові ножиці, він зрізав стебла бур’янів так близько до землі, як тільки міг. Він запевнив батька, що бур’яни зникли назавжди, але батько розумів: якщо не вирвати коріння, бур’яни виростуть знову.
Добре сповідатися у своїх гріхах — це як прополювати сад своєї душі. Більшості з нас доводилося запевняти нашого Небесного Отця у тому, що ми знищили всі бур’яни, але якщо ми не вирвемо їх разом із корінням, ми знову й знову будемо сповідатися з тих самих гріхів.
Добра сповідь потребує роботи. Зосереджуватися лише на поведінці чи на вчинках — це те саме, що й зістригати бур’яни садовими ножицями; можна на якийсь час відрізати видимі частини, але коріння гріха, приховане у ґрунті нашої поведінки, продовжує рости. Справжня сила Таїнства покаяння починає діяти, коли ми відкриваємо коріння Божій благодаті.
Бажання змінитися
Добра сповідь починається задовго до того, як ви увійдете у конфесіонал. Навіть перед іспитом совісті ми повинні перевірити свою мотивацію. Чи справді ми хочемо змін? Святий Августин описує свій літеплий підхід до змін у розпал свого навернення. Усвідомлюючи надмірності, якими повнилося його життя, він просив: «Господи, дай мені цнотливості!», після чого додавав: «…але ще не зараз!»
Добра сповідь виникає з серця, яке прагне змін. Тверде бажання виправитися — це сама її суть. Є жарт про акт розкаяння дитини, яка не дуже добре запам’ятала слова: «Боже, я частково шкодую про те, що образив Тебе…». Однак, якщо бути абсолютно відвертими, можна визнати, що дитина має рацію. Святий Августин згадував, що коли він вирішив залишити позаду певні гріхи, він чув, як вони кличуть його, немов старі друзі, що запрошують знову провести час разом. Добра сповідь — це плід молитви до Бога, благання про благодать, бажання змінитися, залишити свої гріхи позаду, покласти їх у руки Божі, ніколи не прагнучи забрати їх назад.
Як добре сповідатися? Почніть із молитви, бажано перед Пресвятими Дарами, щоб краще захиститися від пасток і підступів ворога, батька брехні. Попросіть Бога показати вам коріння ваших гріхів, а не лише зовнішню гріховну поведінку. Попросіть Його пролити світло на вашу мотивацію, бажання грішити, на причини, через які ви робите вибір, що веде вас до гріха. Одна справа — просити Бога показати вам ваші гріхи, а зовсім інша — докопатися до коріння і вирвати його замість того, щоб зрізати стебла.
Іспит совісті
Добре перевірте свою совість. Це починається з акту хвали і впевненості у Божій благодаті. Визнання того, що ви перебуваєте у сильних і люблячих обіймах Бога, віра в те, що Господь піклуватиметься і дбатиме про вас, подяка Богові за Його благодаті — все це є відповідним початком підготовки до доброї сповіді. З упевненою довірою та відданістю люблячій Божій волі буде легше відкрити Господу свою душу у Таїнстві покаяння; захотіти змінитися, визнавши спершу ті хороші речі, які є частиною повної відданості Божому милосердю і благодаті. Перебуваючи у руках Бога, який створив ґрунт і посадив Едемський сад, чи можна зробити щось менше, ніж повністю довірити Йому сад своєї душі?
Віддавши себе в обійми Бога, наступний крок — це попросити Його провести вас крізь ретельний іспит совісті. Є багато формул цього іспиту. Одні ґрунтуються на Десяти Заповідях, інші — на Блаженствах. Є ті, що зосереджуються на заповідях Церкви або повчаннях святих. Кожна з них може бути інструментом, за допомогою якого Бог може пролити світло на гріх і спонуки до гріха. Перемикання між кількома формулами може заплутати й відволікти вас, тож краще обрати якусь одну і запросити Бога пройти з вами через цей іспит у світлі Його благодаті.
Завжди підходьте до іспиту совісті з молитвою і дайте Богові достатньо часу, щоб провести вас через ваші гріхи, проливаючи світло на коріння вашої гріховної поведінки. Не поспішайте. Багато святих радять проводити щоденний іспит совісті, щоб розпізнати свої патерни поведінки і схильності до гріха. Щоденний іспит совісті показує, які обставини, зустрічі, люди, періоди доби, місця і дії є вашими найбільшими спокусами чи вразливими місцями. Лише відстежуючи свої емоційні та поведінкові моделі можна якнайкраще розпізнати коріння своїх гріхів — і те, як уникати їх у майбутньому.
Найкращий спосіб уникнути гріха — це уникати спокус. У якості частини іспиту совісті корисно буде попросити Бога вказати вам кроки, які ведуть до гріховних учинків. Кожен такий вчинок починається зі спокуси — попросіть Бога показати вам місце спокуси у вашому повсякденному житті і вказати вам на той зроблений вами вибір, який спонукав вас перейти від спокуси до гріха. Знов-таки, моліться про благодать бажання змінити свою поведінку, інакше коріння все одно розростатиметься. Моліться про благодать прагнення усунути спокусу, привід для гріха, зі свого життя.
У конфесіоналі
Озброївшись не лише переліком гріхів, а й упевненістю у Божій доброті, розумінням мотивів і причин схильності до гріха, та кращим знанням про шлях від спокуси до гріха, можна увійти у сповідальницю з відкритим серцем, душею і розумом.
Під час сповіді не дозволяйте ворогові, батькові брехні, стривожити вас або зменшити вашу рішучість добре сповідатися. Деякі з його тактик полягають у тому, щоб спокусити вас хвилюватися, що священник погано думатиме про вас, якщо ви згадаєте всі свої гріхи; або ж зневіритися у своїй здатності змінитися; або ж подумати, що ви не гідні Божого милосердя. Сатана ненавидить, коли хтось добре сповідається, і він понаднормово працює над тим, щоб відвернути грішника від Божого милосердя. Визначте джерело таких думок й ігноруйте їх, натомість повністю відкривши свою душу Богові. Зверніть свою увагу на Святого Духа, який спонукає до миру, радості і зцілення Таїнства покаяння.
Дивно, але багато людей утримуються від сповіді через страх забути, що говорити або робити у конфесіоналі. Це теж брехня сатани, якою він стримує грішників від чудесної Божої благодаті. Для плідного Таїнства покаяння важливі дві речі: визнання каяником гріха, яке походить із серця, що прагне змінитися, і розрішення від гріхів священником. Все інше — другорядне, і немає такого священника, який би відмовив у звершенні Таїнства сповіді, якщо хтось увійшов до конфесіоналу.
Опинившись у конфесіоналі, пам’ятайте, що священник діє in persona Christi («в особі Христа»). Говоріть із самим Христом, оголюючи свою душу без страху перед судом, але натомість з жагою милосердя і благодаті. Священник пов’язаний печаттю Таїнства, що забороняє йому говорити про будь-що, що ви йому скажете, за межами цієї сповіді. Жоден священник не думає гірше про грішника, який кається; радше, він високо цінує людину, яка довіряє Божому милосердю.
Зрештою, прийміть до серця напоумлення священика і покуту, яку він вам дає. Він запросить вас висловити жаль за гріхи та обіцянку змінитися завдяки Божій благодаті, а потім розрішить вас від ваших гріхів в ім’я Церкви. Вийдіть з конфесіоналу з просвітленим серцем і всіма прощеними гріхами, як дитя Боже, чия душа — це чистий від бур’янів сад блаженства.
Переклад CREDO за: Монс. Вільям Дж. Кінг, Simply Catholic
фінансово.
Щиро дякуємо!
