Неможливо помилитися, скориставшись порадою Вчителя Церкви. Я маю на увазі святу Терезу з Лізьє. Вагомим і переконливим аргументом на користь надання їй цього почесного звання є її величезний вплив на сучасний підхід до святості. Вона навчала, що святість — це для кожного, і що нею потрібно жити в усіх злетах і падіннях нашого життя.
Під час паломництва до Лізьє Папа Йоан Павло ІІ висловив святій свою глибоку шану. У проповіді, виголошеній 2 червня 1980 року, він сказав: «”Малий шлях” — це шлях “святого дитинства”. У цьому полягає унікальність і геній святої Терези з Лізьє; у цьому ж полягає підтвердження та оновлення найбільш фундаментальної й універсальної істини. Чи може бути більш універсальна й фундаментальна євангельська істина, ніж ця: Бог — наш Батько, а ми — Його діти?»
«Малий шлях» найбільше підходить для нас, людей, створених із нічого. Ми настільки близькі до нульової точки, що смирення, мабуть, є першим, із чого нам варто розпочинати свій репертуар чеснот. Однак, оскільки нас створила безмежна сила, ми можемо жити з надією, що Бог нас не покине.
Якось, лежачи у ліжку через хворобу, Тереза почула за вікном розмову молодих послушниць. Одна з них сказала: «Цікаво, що скаже наша мати-настоятелька про сестру Терезу, коли вона помре… адже вона точно ніколи не робила нічого, про що варто було би говорити». Тереза була дуже рада це почути. Це була її дуже цінна ідея: «щоб про мене ніхто не думав, щоб мене забули і розтоптали, як крупинку солі».
Вона розв’язала парадокс: як те, що є всім, може проникнути у те, що є нічим, не зруйнувавши його. Для цього вона вдалася до рішення арифметичної простоти. «Нуль сам собою не має цінності, — писала вона, — але якщо поставити його поряд з одиницею, він набуде сили… якщо поставити його з правильного боку, після, а не перед нею».
Нехай цифра «1» символізує божество, а «0» — людину. Незалежно від того, скільки нулів ми поставимо ліворуч від одиниці, значення не збільшиться. Однак навіть єдиний нуль після одиниці збільшує його значення. Ми можемо бути схожими на нуль, але, розташувавшись праворуч від Бога, ми знаходимо своє належне місце і можемо жити гідним, цінним і значущим життям.
Це узгоджується з іншими словами святої Терези: «Постати перед смертю з порожніми руками — ось що приносить мені радість, бо, не маючи нічого, я отримаю все від Бога». Від електричного шнура немає користі, якщо він не підключений до джерела живлення. Тільки тоді він стає корисним.
Адам був один. Бог поглянув на нього і сказав: «Не добре чоловікові бути самому». За словами святого Йоана Павла ІІ, він страждав від «космічної самотності». Його мучила власна «нульовість». Ісус у Євангелії навчає: «Без Мене ж ви нічого чинити не можете» (Йн 15, 5). Ця фраза має подвійне значення. По-перше, це означає, що ми не можемо зробити нічого важливого без Христа. По-друге, з цього випливає, що ми можемо долучити до світу свою власну нікчемність, щось, що не має жодної цінності.
У Євангелії від Матея сказано: «Хто себе вивищить, той буде принижений, а хто себе принизить, той буде вивищений» (Мт 23,12). Ми упокорюємося, приймаючи свій скромний стан. Однак, прив’язуючись до Христа, ми ставимо себе у стосунки з Ним і, отже, беремо на себе важливу роль. З іншого боку, якщо ми наважуємося ставити себе поперед Бога, ми діємо з гординею, що є метафізичним гріхом, і звеличуємо себе без жодного виправдання. Ілюстрація святої Терези про правильне розміщення нуля найкраще допомагає зрозуміти два вищезгадані уривки з Нового Завіту.
Папа Пій XII, говорячи про святу Терезу у своєму посланні до Лізьє 11 липня 1954 року, сказав, що «вона заново відкрила Євангеліє, саме серце Євангелія». Хоч ці слова можуть здатися перебільшенням, не можна не визнати, що вона звернула особливу увагу на євангельське послання. Під час свого короткого перебування на землі Тереза зазнала великих страждань. Але вона незмінно зверталася по допомогу до Христа. Вона підтвердила слова, які Христос сказав святому Павлу: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі». Святий Павло відповів: «Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала» (2Кор 12, 9).
Свята Тереза знала, де поставити нуль, і в результаті була возвеличена як Вчителька Церкви. Її «малий шлях» до Бога був з ентузіазмом сприйнятий незліченними тисячами людей — і канонізований Католицькою Церквою. Як вона і хотіла протягом свого земного життя, сьогодні свята Тереза продовжує робити добро у цьому світі для тих, хто потребує її допомоги.
Переклад CREDO за: Дональд ДеМарко, Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
