«І кожний, хто задля імені Мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину. Багато з перших будуть останніми, а останні – першими» (Мт 19, 29-30).
Життя святого Олександра Команського, єпископа і мученика ІІІ століття, стало красномовним свідченням цих євангельських слів. Народжений у шанованій грецькій родині, він студіював філософію і здобув славу ерудованої та освіченої людини.
Та все змінилося, коли Олександр прийняв християнство. Бажаючи назавжди порвати зі своїм язичницьким минулим, він покинув рідну місцевість і подався до Комани, що у Понті (територія сучасної Туреччини). Щоб уникнути земних спокус, він зайнявся найчорнішою у буквальному сенсі роботою: став випалювачем деревного вугілля. Олександра, постійно закіптюженого і обірваного, часто брали на кпини, однак він не засмучувався, адже вважав чистоту душі і Божу любов гідною компенсацією бруду на його шкірі та людського презирства.
Якось святий Григорій Чудотворець, філософ і єпископ Неокесарії, скликав раду мирян і монахів, щоб обрати єпископа для Комани. Він закликав учасників не звертати уваги на зовнішність і статус, зосередившись натомість на духовних якостях кандидатів. Раді ніяк не вдавалося дійти згоди — єпископ відхиляв кожну з запропонованих кандидатур, і, зрештою, один із учасників, щоб посміятися над Григорієм, запропонував кандидатуру Олександра Вугляра. Той перелякався і спробував прикинутися дурнем, однак святий Григорій, що поставився до цього жарту з надзвичайною серйозністю, звелів йому бути чесним перед Богом і людьми. Тоді Олександр, вбраний у робоче лахміття і вкритий вугільним пилом, мусив визнати, що має добру освіту, що вивчав Святе Письмо, і що його спосіб життя — це добровільний вибір бути «юродивим заради Христа».
Звелівши Олександру помитися і переодягнутися, члени ради ретельно допитали його і зрозуміли, що перед ними стоїть чоловік видатних здібностей, святості та духовної сили. Він був призначений єпископом Комани і швидко здобув велику любов своєї пастви, оскільки керував своєю кафедрою з великою мудрістю. Земний шлях «святого вугільника» завершився досить символічно: за часів гонінь на християн імператора Деція Траяна він прийняв мученицьку смерть на вогнищі.
Історія практично не залишила нам у спадок подробиць життя і служіння святого Олександра — що перегукується зі скромністю та смиренністю його натури. Його імені немає у жодному зі старовинних грецьких чи римських календарів, і від повного забуття його врятувало лише одне достовірне свідчення — проповідь святого Григорія з Нісси, у якій він говорить про життя Григорія Чудотворця, згадуючи, зокрема, й обрання єпископа Комани.
Спомин святого Олександра Команського припадає на 11 серпня. Римський мартиролог пише про нього так: «11 серпня — у Гуменеку в Понті, що в сучасній Туреччині, святий Олександр, відомий як Вугляр, єпископ, який, досягнувши особливого усвідомлення християнської смирення через філософію, тоді він був возведений святим Григорієм Чудотворцем до осідку цієї Церкви, де засяяв не лише проповіддю, але й за те, що зазнав мученицької смерті у полум’ї».
фінансово.
Щиро дякуємо!
