Проповідь о. Миколи Мишовського на ХІХ Звичайну неділю, рік А
Коли народ наситився, Ісус зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від Нього, тим часом як Він відпускав народ. І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, Він був там сам один. Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний. О четвертій сторожі ночі Ісус прийшов до них, ступаючи морем. Учні, побачивши, що Він іде морем, жахнулись. «То привид!» — заговорили й закричали з переляку. Та Ісус тієї ж миті мовив до них: «Заспокойтесь, — це Я, не страхайтеся!» Аж тут Петро озвавсь до Нього й каже: «Господи, коли це Ти, повели мені підійти водою до Тебе!» «Підійди!» — сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса; але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: «Господи, рятуй мене!» Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: «Маловіре, чого засумнівався?» І як увійшли до човна, вітер ущух. А тоді ті, що були в човні, вклонилися Йому до ніг, кажучи: «Ти істинно — Син Божий!»
фінансово.
Щиро дякуємо!
