Духовна порада, яку святий Стефан дав своєму синові

Святий король Стефан Угорський вважав християнські чесноти необхідними атрибутами доброго правителя. 

Місія короля полягає не лише у тому, щоби дбати про політичні інтереси і добробут своїх підданих, а й у тому, щоби дбати про їхні душі, служачи передусім гідним прикладом. Саме цю думку святий Стефан намагався прищепити своєму синові у численних повчаннях, звертаючись до нього не лише як до сина, а й як до спадкоємця престолу.

«Мій любий сину, насолодо мого серця, надіє твого потомства, я молюся, я наказую, щоб завжди й в усьому, укріплений твоєю відданістю мені, ти був прихильний не лише до сім’ї і родичів, і не лише до найбільш іменитих — чи то керівників, чи то багачів, чи то сусідів, чи то співвітчизників, — але також до чужинців і до всіх, хто приходить до тебе. Виконуючи свої обов’язки таким чином, ти досягнеш стану найвищого щастя. 

Будь милосердним до всіх, хто потерпає від насильства, завжди зберігаючи у своєму серці приклад Господа, який сказав: “Бо Я бажаю милості, а не жертви”. Будь терпеливим до всіх, не тільки до сильних, а й до слабких. Будь, зрештою, сильним, щоб добробут не здійняв тебе надто високо, а біда не скинула донизу. Будь смиренним у цьому житті, щоб Бог воскресив тебе у наступному. Будь по-справжньому поміркованим, не карай і не засуджуй нікого надмірно. Будь лагідним, щоби ніколи не виступати проти справедливості. Будь чесним, щоб ніколи нікого свідомо не ганьбити. Будь цнотливим, щоб уникати всієї мерзоти пожадливості, подібної до мук смерті. 

З усіх цих чеснот, що я перерахував вище, складається королівська корона; без них ніхто не здатен правити тут, на землі, чи досягти Небесного Царства».

Ця мудра та повна любові батьківська порада впала у родючий ґрунт і принесла рясний плід — королевич Емерік (Імре), до якого звертався святий Стефан, виріс твердим у вірі та сповненим рішучості продовжити справу свого батька. Вихований у дусі суворості й аскези (його вчителем був святий Геллерт Угорський), він навіть склав обітницю чистоти у кафедральному соборі Веспрема, прагнучи зробити служіння Богові і людям єдиною справою свого життя.

На жаль, Емеріку не судилося стати королем — у 1031 році він загинув через нещасний випадок під час полювання на кабана. Святий Стефан на сім років пережив свого нащадка, на якого покладав усі свої надії і якого планував зробити своїм співправителем наприкінці життя. Втім, його зусилля не були марними — християнське виховання, яке отримав королевич Емерік, допомогло йому здобути Царство Небесне. Він швидко здобув славу святого, а у 1083 році був канонізований Папою Григорієм VII — одночасно зі своїм батьком.

На прикладі святого Стефана ми бачимо, що навіть якщо наші батьківські плани щодо дітей залишаються нездійсненними, — зрештою, Бог завжди може мати на них власні плани, — віра має бути наріжним каменем виховання, бо від цього залежить їхнє життя вічне.