У заяві з нагоди Всесвітнього дня гуманітарної допомоги конфедерація «Caritas Internationalis» через свого генерального секретаря складає подяку всім працівникам і волонтерам, які несуть допомогу потребуючим, часто наражаючись на небезпеку.
«Сьогодні наш світ протистоїть трьом основним загрозам: нерівності, що зростає, збільшенню кількості конфліктів та надзвичайній ситуації, пов’язаній зі зміною клімату. Гуманітарним працівникам доводиться реагувати на дедалі складніші надзвичайні ситуації та затяжні кризи», — зазначає Алістер Даттон, Генеральний секретар Caritas Internationalis у коментарі з нагоди Всесвітнього дня гуманітарної допомоги, пише Vatican News.
Цей день відзначається 19 серпня з метою віддати шану гуманітарному персоналу й тим, хто загинув, надаючи гуманітарну допомогу. Він був встановлений 2008 року Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй на спомин про загибель спеціального представника Генерального Секретаря ООН та 21 його колеги, що сталася 19 серпня 2003 року під час бомбардування Багдада. «Не має значення хто, не має значення де, не має значення що», — таким є гасло цьогорічного відзначення.
Відданість попри все
«Наші гуманітарні працівники жертвують собою, своєю безпекою, щоби служити найвразливішим верствам населення і гарантувати їм дотримання їхніх гуманітарних прав. Вони присутні до, під час і протягом тривалого часу після кожної катастрофи», — написано в заяві, яку поширила Caritas Internationalis. «Люди, яким ми служимо, — не просто одержувачі гуманітарної допомоги, вони перебувають у центрі нашої діяльності», — мовиться в комюніке, в якому підкреслюється, що всі їхні потреби — матеріальні, соціальні, психологічні та духовні — розглядаються цілісно.
«У країнах, охоплених війною, таких як Україна чи Сирія, гуманітарні працівники продовжують працювати навіть тоді, коли їхні близькі були вбиті або викрадені, або коли їхні будинки зруйновані, а вони самі потрапили в становище переміщених осіб. Після землетрусу в Сирії і Туреччині, — зазначає Алістер Даттон, — багато співробітників Карітасу Анатолії були змушені спати в своїх автомобілях, але не припиняли роздавати допомогу».
Проте, з гіркотою визнає Генеральний секретар, відданість цій діяльності, на жаль, змушена рахуватися з численними і часто забутими кризами (як, наприклад, в Ефіопії, де понад 20 мільйонів людей ризикують померти від голоду), крайньою бідністю і браком уваги з боку міжнародної спільноти.
фінансово.
Щиро дякуємо!
