У житті кожного з нас є люди, з якими нам з тієї чи іншої причини важко мати справу. Можливо, вони сильно образили нас або наших близьких. Можливо, сама їхня особистість чомусь діє нам на нерви. Можливо, вони зарозумілі і їм бракує самосвідомості. Цілком можливо, що вони мають недоліки, притаманні нам самим, і таким чином віддзеркалюють наші власні проблеми.
Та незалежно від причин, мати справу з людьми, які здаються нам нестерпними, це невід’ємна частина життя у нашому грішному світі. Навіть святі взаємодіяли з людьми, яких вважали джерелом випробувань і труднощів, проте вони вміли розпізнавати у цих людях можливість зростати у святості.
У віці 59 років святий Йоан Марія Віанней був добре відомий по всій Франції своєю святістю, даром сповідництва і духовного батьківства. Не було сумнівів у тому, святий він чи ні. Він служив із надприродною силою та любов’ю. Його жертви, довгі години у конфесіоналі і щире благання про навернення душ перемінили Арс. Млява, літепла віра, з якою він зіткнувся, прибувши на парафію, спалахнула шаленим вогнем.
Господь випробовує нас, водячи своїми таємничими шляхами. Святий Йоан Віанней був відомий своєю смиренністю, однак навіть вона зазнавала випробувань.
Коли його графік став надто перевантаженим, дієцезія прислала йому на допомогу ще одного священника, М. Раймона. Йому була добре відома щедрість Віаннея, оскільки той допоміг оплатити його навчання у семінарії. Він відчував себе зобов’язаним йому за цю щедрість, але був надто високої думки про себе і свої здібності. Багато у чому отець Раймон був протилежністю Віаннея.
Святий Йоан Марія усвідомлював свою слабкість перед Господом і розумів, що не його власна воля стала причиною чудес, які відбувалися довкола нього. Він також не надто багато обмірковував свої можливості і плани. Він зосереджувався на спасінні душ і розкаянні у гріхах. М. Раймон натомість був сповнений власних планів і сподівався, що після прибуття в Арс перебере на себе контроль, бо вважав святого Йоана Віаннея нездатним продовжувати служіння. Він бачив перед собою виснаженого і перевантаженого старого, який потребував молодшого священника, що візьме за все відповідальність.
М. Раймон хотів організовувати і контролювати паломників, сирітський притулок, парафію і навіть самого святого Йоана Марію. Він вважав, що людям потрібен сильний адміністратор, щоб налагодити ситуацію. Він зовсім не зважав на те, що саме святість Віаннея стала провідником величезних благодатей, які Бог щедро виливав на паломників в Арсі. Він припустився тієї помилки, якої часто припускаємося й ми, гадаючи, що йдеться про наші власні, а не про Божі плани.
М. Раймон розумів, що у багатьох відношеннях Віанней справді святий, але гординя переконала його, що він може якимось чином посісти його місце. Він дійшов навіть до того, що забрав собі його спальню у плебанії, перемістивши Віаннея до меншої кімнати. Він почав підписувати документи як настоятель, а не як вікарій. Лише втручання близьких Віаннея дозволило дати йому відсіч. Сам святий був схильний смиренно прийняти обставини, у яких опинився.
Протягом довгих восьми років Віаннею довелося мати справу з людиною, що була його цілковитою протилежністю. Господь хотів випробувати його смиренність до останньої краплі. Святий досяг у цьому успіху — він навіть розповідав іншим, як М. Раймон допоміг йому наблизитися до святості. Він захищав свого колегу і казав людям, що піде з парафії, якщо хтось спробує його вислати.
Зрештою Раймон усвідомив свою непопулярність серед людей і сам попросив перевести його до іншої парафії. Після від’їзду святий Йоан Марія написав йому: «Ти був мені корисний. Ти зробив мені стільки послуг, що закував моє серце у кайдани».
Святий Йоан Марія розумів, наскільки М. Раймон освятив його. Він розумів: як залізо гострить залізо, так працює і Бог, щоб привести його до більших висот через труднощі, з якими він зіткнувся через цього зарозумілого священника. Його доброчесність розвивалася краще, ніж зі священниками, які просто виконували все, що він хотів. Йому потрібен був виклик, щоб зростати далі.
Це важлива наука для всіх нас. Ми хочемо, щоби все було якомога легше. Якби ми ладнали з кожною людиною, яку зустрічаємо! Якби всі люди були добрими! Однак реальність така, що для зростання у чеснотах нам потрібні люди, з якими важко, бо саме вони випробовують нас і вказують на наші слабкі місця, над якими ще потрібно працювати. Ці люди показують нам темні тріщини всередині нас, що складаються з гордині, нетерпеливості, гніву, непрощення та прагнення контролю. Іноді вони вчать нас захищати себе, а іноді — мовчати перед лицем несправедливості, як наш Господь перед Пилатом.
Наша типова реакція на проблемних людей — це шукати способів уникати їх, не мати з ними справи або сваритися з ними. Натомість через молитву і Божу благодать ми можемо дозволити стражданням, яких вони нам завдають, допомогти нам зростати у необхідному напрямку. Господь може послати нам людей, яких неможливо уникнути, як би ми не намагалися або скільки б не молилися про звільнення, бо у Його таємничому плані наше освячення пов’язане з їхнім. М. Раймон потребував святості Йоана Віаннея, щоб зростати як священник. Святому Йоану Марії потрібен був М. Раймон, щоб випробувати його терпеливість і смирення заради більших висот.
Ми також можемо бути покликані до розп’яття за інших. Може бути так, що неприємна людина, з якою ми стикаємося, перебуває у великій духовній небезпеці. Їй потрібна наша готовність пожертвувати заради неї. Ми повинні прагнути любити так, як любить Христос. Внутрішнє умертвіння від взаємодії з проблемними людьми може бути використане Богом, щоб влити у їхні життя благодаті, які можуть привести їх до навернення або освячення. Через нашу готовність мовчки страждати за них ми теж освячуємося. Це таємниця, яку Йоан Віанней розкрив у своїх стосунках із М. Раймоном. Такі люди послані Богом, щоб якимось чином нас освятити.
Це не означає, що нам потрібно робити все можливе, щоб щодня мати справу з нестерпними людьми, якщо нам бракує для цього духовної сили. Того часу, коли ми змушені з ними спілкуватися, зазвичай достатньо. Саме ці зустрічі варто пропрацьовувати у молитві.
Додаючи їх до своїх молитов, ми швидко бачимо, що з кожною новою взаємодією Господь дає нам все більше сили. Ми зростаємо у безкорисливій і відстороненій любові, і ми стаємо все вільнішими від власної гордині. Згодом ми помічаємо, що ці взаємодії стають легшими.
Найкраща наука полягає у тому, що кожен із нас теж є проблемною людиною для когось іншого. Наші особистісні недоліки, пороки, слабкості та невдачі — це випробування для інших людей. Можливо, для тих людей, яких ми навіть у цьому не підозрюємо. Життя у людській спільноті — величезний виклик, бо всі ми потребуємо зростання в чеснотах і святості.
Святий Йоан Марія Віанней — це сильний заступник, до якого ми можемо звертатися, маючи справу з проблемними людьми протягом дня. Кого сьогодні потрібно довірити Богові? Кого Бог послав, щоб допомогти вам зростати у чеснотах? Яка людина з вашого оточення перебуває у духовній небезпеці і потребує ваших жертв? Яким чином ми завдаємо клопоту іншим? Нехай Господь щодня дає нам силу любити нестерпних людей у нашому житті.
Переклад CREDO за: Констанс Т. Галл, Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
