Завершилися ХХІІ Архідієцезіяльні дні молоді, які тривали 8‑10 вересня 2023 р. на території Вищої духовної семінарії св. Йосифа у Львові-Брюховичах. Як повідомлялося, гаслом цьогорічної зустрічі молодих людей Львівської архідієцезії були слова з Євангелія від Луки: «Марія встала та пішла швидко» (Лк 1,39).
За ці дні до молоді промовляли двоє єпископів: Ян Собіло з Харківсько-Запорізької дієцезії під час проповіді на Святій Месі та Едвард Кава зі Львівської архідієцезії, у проповіді на завершення АДМ; одна черниця — с. Галина Луптович зі Згромадження Дочок Милосердя; священники — о. Віктор Ковальський та о. В’ячеслав Гриневич, а також волонтери та працівники «Карітас-Спес Україна». Саме вони, говорячи про Рік Милосердя, розповідали юнакам та дівчатам про діяльність цієї релігійної місії, заохочуючи долучатися до різних форм волонтерства.
Крім того, учасників ХХІІ АДМ цьогоріч супроводжували св. Йосиф Більчевський, блаж. Марта Вєцька та бл. Яків Стрепа. Така близька присутність святих Вселенської Церкви надала більш споглядального характеру першому дню зустрічі, заохочуючи молитися до Бога Отця Милосердного за їхнім заступництвом про припинення війни, про справедливий мир і про мужність для українського війська, яке стоїть на захисті нашої держави. Тож із цими та іншими — можливо, більш особистими — молитовними наміреннями молодь вирушила на Хресну дорогу лісовими стежками.
Більшість учасників засвідчила, що цей шлях за хрестом у сутінках, у світлі смолоскипів та ліхтариків, вони пережили як свідки Розп’яття; а залишаючись на адорації Пресвятих Дарів до глибокої ночі, намагалися винагородити Ісусові ті години самотності й покинутості, які Він пережив, несучи хрест на Голготу.
Отець Роман Брода, член організаційного комітету, відповідальний за музичний супровід АДМ, поділився своїми спостереженнями з першого дня зустрічі молодих людей у Брюховичах:
— Під час Хресної дороги був такий момент, коли ми у темряві звернули не на ту стежку і треба було трохи вернутися назад. Тож усі учасники створили такий живий коридор, щоби пропустити хрест, увімкнули ліхтарики на телефонах і в цілковитій тиші зустріли Ісуса, а тоді знову вирушили за Ним. Це було настільки промовисте, що нікого не залишило байдужим. Потім це теж було помітно в каплиці під час адорації. Каплиця постійно була повна: одні йшли, інші приходили; а були такі, що залишалися весь час. Молодь спрагла не лише зустрічі з ровесниками, але також хоче зустрічі зі своїм Богом.
Другий день учасники розпочали зустріччю з бл. Яковом Стрепою, якого Львівська архідієцезія вшановує тими днями. Вранці 9 вересня отці-францисканці привезли релікварій з мощами Блаженного до Брюховичів, щоби молодь долучилася до молитовного тридення на честь покровителя архідієцезії. Далі молодь долучилася до Святої Меси, яку разом із їхніми душпастирями, що зібралися на осінню Конгрегацію, служив архієпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Львівський. Архієпископ був приємно вражений кількістю учасників, адже їх було понад 500 осіб, і подякував усім за активну присутність і свідчення.
Як уже згадувалося, активними спікерами ХХІІ Архідієцезіяльних днів молоді були працівники й волонтери «Карітас-Спес Україна,» які проводили тематичні зустрічі та майстер-класи, розповідали про діяльність Карітасу, про різні форми волонтерства і заохочували молодих людей свідчити милосердя ближнім активними способами — через учинки.
Також не забракло спортивних занять, ігор на свіжому повітрі та часу на спілкування з ровесниками.
Третій, завершальний день зустрічі молоді Львівської архідієцезії розпочався конференцією о. Віктора Ковальського. Головним його посланням до молоді був заклик берегти свою віру в Бога, розвивати її, живити молитвою і таїнствами, бо людина яка не вірить у Бога, готова повірити в яку завгодно дурницю.
Завершилися ХХІІ Архідієцезіяльні дні молоді урочистою Святою Месою під проводом єпископа-помічника Львівської архідієцезії Едварда Кави. У проповіді владика наголосив: любов, про яку нам говорить Євангеліє, — це ключ до всього, що відбувається з нами у житті, й те, як ми її розуміємо, впливає на те, як ми живемо:
— Ми часто розуміємо любов як приємні, солодкі відчуття; але любов — це процес. Це те, що триває, розвивається й ніколи не проминає. Такою є любов Бога, яку Він вклав до серця кожного з нас. (…) І місцем, де Бог дає нам любов і де ми її найбільше відчуваємо, є Євхаристія, і сьогодні вона нам дуже потрібна на всіх рівнях життя. Якщо людина виконує свою роботу чи служіння з любов’ю — це дуже відчувається. Тож усе, що ми хочемо робити, має бути проникнуте Божою любов’ю, бо ми в усьому потребуємо Божої присутності. Тому що інакше ми станемо заручниками, або й рабами цього світу.
Як приклад справжньої любові, єпископ згадав у проповіді сім’ю Ульмів, які віддали життя за те, що переховували євреїв під час ІІ Світової війни:
— Вони знали, на який ризик ідуть, але, живучи любов’ю до Бога, з якої випливала любов до ближнього, все одно прийняли під свій дах переслідуваних. І сьогодні Церква зараховує цю родину — батьків і їхніх дітей, навіть ту ненароджену дитинку, — до лику блаженних, щоб показати, якою важливою є любов і свідчення віри, аж до смерті.
Ми сьогодні живемо в умовах війни і маємо багато можливостей проявити любов, не лише словами чи пустими заявами, але вчинками заради любові до Бога і ближніх. Тож заохочую вас, кохана молоде, щоби ви не змарнували свого життя, щоби ви не стали рабами цього світу, щоб ви були дітьми Бога, які в Його любові розвиваються.
Після Святої Меси — традиційне спільне фото учасників на згадку.
фінансово.
Щиро дякуємо!
