«Прощення не означає, що ви здались. Воно означає, що ви зібралися з силами й готові рухатися далі», — пише психолог.
Я знаю, що відстань між «рішенням простити» і справжнім почуттям полегшення може бути нездоланною. Я знаю.
Прощення — це непролазні джунглі для тих із нас, хто жадає справедливості. Сама думка про те, що хтось піде непокараним після всього, що наробив, завдає болю.
Ми не хочемо зберегти свої руки чистими — сліди крові кривдників цілком би нас влаштували. Ми хочемо зрівняти рахунки. Ми хочемо, щоб вони на собі відчули те саме, що й ми.
Прощення здається зрадою себе самого. Ви не хочете здаватися в цьому бою за справедливість! Гнів палає всередині вас і отруює вас своєю трутизною. Ви це знаєте, але все одно не можете відпустити ситуацію. Гнів стає частиною вас — як серце, мозок чи легені. Мені знайоме це відчуття.
Мені знайоме відчуття, коли лють у крові б’ється в такт пульсу.
Але ось що потрібно пам’ятати про гнів: це інструментальна емоція.
Ми гніваємося, тому що хочемо справедливості. Тому що думаємо, що це принесе користь. Тому що вважаємо: що більше ми злі — то більше можемо змінити.
Гнів не розуміє, що минуле вже закінчено і шкоди вже завдано. Він каже, що помста все виправить.
Бути у гніві — це ніби постійно роздирати криваву рану, вважаючи, що так ви вбережетеся від утворення шраму. Нібито людина, що вас поранила, колись прийде і накладе шов із такою неймовірною точністю, що від порізу й сліду не залишиться.
Правда ж така: гнів — це просто відмова лікуватися. Вам страшно — адже коли рана загоїться, вам доведеться жити в новій, незнайомій шкірі. А ви хочете повернути стару. І гнів підказує вам, що найкращим буде не давати кровотечі закінчитися.
Коли в вас усе кипить, прощення здається неможливим. Нам би хотілося простити — тому що розумом ми усвідомлюємо, що це здоровий вибір. Ми хочемо спокою, втихомирення, які пропонує прощення. Ми хочемо звільнення. Ми хочемо, щоб це нуртування в мозку скінчилося, — але нічого не можемо з собою вдіяти.
Тому що головного нам ніхто так і не розповів: прощення не збирається нічого виправляти. Це не гумка, яка зітре все, що з вами сталося. Воно не анулює біль, із яким ви жили, і не надасть вам миттєве полегшення. Пошуки внутрішнього спокою — це довгий і тяжкий шлях. Прощення — це всього лиш те, що дасть вам змогу уникнути «зневоднення» в цій дорозі.
Прощення означає відмову від надії на інше минуле. Тобто воно означає розуміння, що все закінчилося, пилюка осіла і зруйноване вже ніколи не відновиться у початковому вигляді. Це визнання того, що жодним помахом чарівної палички не вийде відшкодувати збитки. Так, ураган був несправедливим; але вам надалі ще буде потрібно жити у вашому зруйнованому місті. І жодний гнів не підніме його з руїн. Ви повинні будете зробити це самі.
Прощення означає прийняття особистої відповідальності — не за зруйнування, а за відбудову. Це рішення про те, щоб повернути собі спокій.
Прощення не означає, що провина ваших кривдників загладжена. Воно не означає, що ви повинні дружити з ними, симпатизувати їм. Прощення означає, що ви приймаєте те, що вони залишили на вас слід і вам тепер доведеться жити з цією міткою. Ви перестанете чекати на людину, яка вас зламала, — чекати, щоб вона «повернула все як було». Ви почнете лікувати рани, незалежно від того, чи залишаться рубці. Прощення — це рішення жити далі, зі шрамами.
Прощення — це не тріумф несправедливості. Тут ідеться про створення власної справедливості, власної долі. Мова про те, щоби знову звестися на ноги, з рішенням не бути нещасним через своє минуле. Прощення — це розуміння того, що ваші шрами не визначатимуть ваше майбуття.
Прощення не означає, що ви здались. Воно означає, що ви зібралися з силами й готові рухатися далі.
*
Уривок із книжки Гайді Прібе «Це я відпускаю тебе. Все, що треба знати про любов і прощення».
Гайді Прібе — канадка, народилася в Онтаріо, закінчила Гельфський університет, спеціальність — психологія, здобула науковий ступінь із психології, веде блог про 16 типів особистості за системою Маєрса-Бріггса. Авторка кількох популярних книжок із юнгіанської психології.
фінансово.
Щиро дякуємо!
